упоряджений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упоря́джений упоря́джена упоря́джене упоря́джені
родовий упоря́дженого упоря́дженої упоря́дженого упоря́джених
давальний упоря́дженому упоря́дженій упоря́дженому упоря́дженим
знахідний упоря́джений, упоря́дженого упоря́джену упоря́джене упоря́джені, упоря́джених
орудний упоря́дженим упоря́дженою упоря́дженим упоря́дженими
місцевий на/в упоря́дженому, упоря́дженім на/в упоря́дженій на/в упоря́дженому, упоря́дженім на/в упоря́джених