СПО́КІЙ (душевний стан, коли немає хвилювання, тривоги, роздратування і т. ін.), СУПОКІ́Й, РІВНОВА́ГА, УМИРОТВОРІ́ННЯпідсил. книжн., ПО́КІЙзаст., УПОКІ́Й[ВПОКІ́Й]заст., ПОВА́ГАдіал.; ФЛЕ́ГМА (незворушний спокій, що межує з байдужістю). Він у найкритичніші хвилини не втрачав розважливого спокою та самовладання (О. Гончар); Син з непохитним супокоєм говорив дальше (І. Франко); Погляд її смутнуватих очей виказував не бурю в душі, а рівновагу (Є. Гуцало); [Маруся:] А болить у мене серце... серце моє болить... Я не знаю покою, не маю його (Панас Мирний); Як прийшла неділя, то нема йому впокою: муляє його той Чорний яр. Чи йти чи не йти? (Б. Грінченко).