-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив упоко́рювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упоко́рюймо
2 особа упоко́рюй упоко́рюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упоко́рюватиму упоко́рюватимемо, упоко́рюватимем
2 особа упоко́рюватимеш упоко́рюватимете
3 особа упоко́рюватиме упоко́рюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упоко́рюю упоко́рюємо, упоко́рюєм
2 особа упоко́рюєш упоко́рюєте
3 особа упоко́рює упоко́рюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упоко́рюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упоко́рював упоко́рювали
жін. р. упоко́рювала
сер. р. упоко́рювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
упоко́рюваний
Безособова форма
упоко́рювано
Дієприслівник
упоко́рювавши

Словник синонімів

ПРИБО́РКАТИ (підкорити своєму впливові, закликати до порядку якусь людину, перев. непокірну або небезпечну для інших), ПРИКРУТИ́ТИ, УГАМУВА́ТИ[ВГАМУВА́ТИ], УПОКО́РИТИ[ВПОКО́РИТИ], УКО́СЬКАТИ[ВКО́СЬКАТИ]розм., ОГО́ВТАТИ[ОБГО́ВТАТИ]розм., ЗАГНУЗДА́ТИрозм., СТРИНО́ЖИТИрозм., ПРИКОРОТИ́ТИдіал., УСКРОМИ́ТИдіал. - Недок.: прибо́ркувати, прикру́чувати, угамо́вувати[вгамо́вувати], упоко́рювати[впоко́рювати], уко́ськувати[вко́ськувати], ого́втувати[обго́втувати], гнузда́ти, загну́здувати, прикороча́ти[прикорота́ти]. Приборкавши [після шлюбу] набагато старшого Данила, Олена повеселішала, стала найбалакучішою в селі жінкою (Р. Андріяшик); - Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (В. Кучер); - Вгамувати таких язикатих, як ти, примусити тебе працювати без галасу, без сторонніх розмов - що ж у цьому поганого? (Ю. Шовкопляс); Він.. чимраз тяжчі невдачі і страти наводив на Германа, упокорював того товстенького, спокійного, мов муром обведеного багача (І. Франко); [Круста:] Які тепер нахабні плебеї стали. Розпустилась чернь. Пора б укоськати (Леся Українка); Савка вміє підійти до заробітчанина, зуміє стриножити його... (О. Гончар); - Може б, його як прикоротили або просто до криміналу замкнули (І. Франко); Він думав, мислив, умудрявся, ..Як Турна-ворога побити, Царя Латина ускромити (І. Котляревський).
ПРИДУ́ШУВАТИ (силою припиняти повстання, революційні дії і т. ін.),ПРИБО́РКУВАТИ, УПОКО́РЮВАТИ[ВПОКО́РЮВАТИ], УСМИРЯ́ТИзаст. - Док.: придуши́ти, прибо́ркати, упоко́рити[впоко́рити], усмири́ти. - Перовський був тут, у Оренбурзі. Повстання киргизів під проводом Ісатая Тайжанова придушував залізом і кров’ю (З. Тулуб); Жорстоко розправлявся з повсталими народами царський уряд, огнем і мечем він приборкав повстання (М. Бажан); - Пани тільки те й думають, як би нас вогнем і мечем упокорити (П. Панч); - Все усмиряють [інтервенти]. В себе там, кажуть, давно вже без царів живуть, а як ми піднялись, так зразу усмиряти (О. Гончар).