уповновластити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уповновла́стити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уповновла́стьмо
2 особа уповновла́сть уповновла́стьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уповновла́щу уповновла́стимо, уповновла́стим
2 особа уповновла́стиш уповновла́стите
3 особа уповновла́стить уповновла́стять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уповновла́стив уповновла́стили
жін.р. уповновла́стила
сер.р. уповновла́стило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уповновла́стивши