уповноважити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уповнова́жити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уповнова́жмо
2 особа уповнова́ж уповнова́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уповнова́жу уповнова́жимо, уповнова́жим
2 особа уповнова́жиш уповнова́жите
3 особа уповнова́жить уповнова́жать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уповнова́жив уповнова́жили
жін.р. уповнова́жила
сер.р. уповнова́жило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уповнова́жений
Безособова форма
уповнова́жено
Дієприслівник
уповнова́живши