-1-
дієприкметник
(від: уповнова́жити)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уповнова́жений уповнова́жена уповнова́жене уповнова́жені
родовий уповнова́женого уповнова́женої уповнова́женого уповнова́жених
давальний уповнова́женому уповнова́женій уповнова́женому уповнова́женим
знахідний уповнова́жений, уповнова́женого уповнова́жену уповнова́жене уповнова́жені, уповнова́жених
орудний уповнова́женим уповнова́женою уповнова́женим уповнова́женими
місцевий на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́женій на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́жених
-2-
прикметник
(який має певні повноваження)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уповнова́жений уповнова́жена уповнова́жене уповнова́жені
родовий уповнова́женого уповнова́женої уповнова́женого уповнова́жених
давальний уповнова́женому уповнова́женій уповнова́женому уповнова́женим
знахідний уповнова́жений, уповнова́женого уповнова́жену уповнова́жене уповнова́жені, уповнова́жених
орудний уповнова́женим уповнова́женою уповнова́женим уповнова́женими
місцевий на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́женій на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́жених

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уповнова́жений уповнова́жена уповнова́жене уповнова́жені
родовий уповнова́женого уповнова́женої уповнова́женого уповнова́жених
давальний уповнова́женому уповнова́женій уповнова́женому уповнова́женим
знахідний уповнова́жений, уповнова́женого уповнова́жену уповнова́жене уповнова́жені, уповнова́жених
орудний уповнова́женим уповнова́женою уповнова́женим уповнова́женими
місцевий на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́женій на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́жених
-3-
іменник чоловічого роду, істота
(довірена особа)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уповнова́жений уповнова́жена уповнова́жене уповнова́жені
родовий уповнова́женого уповнова́женої уповнова́женого уповнова́жених
давальний уповнова́женому уповнова́женій уповнова́женому уповнова́женим
знахідний уповнова́жений, уповнова́женого уповнова́жену уповнова́жене уповнова́жені, уповнова́жених
орудний уповнова́женим уповнова́женою уповнова́женим уповнова́женими
місцевий на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́женій на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́жених

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уповнова́жений уповнова́жена уповнова́жене уповнова́жені
родовий уповнова́женого уповнова́женої уповнова́женого уповнова́жених
давальний уповнова́женому уповнова́женій уповнова́женому уповнова́женим
знахідний уповнова́жений, уповнова́женого уповнова́жену уповнова́жене уповнова́жені, уповнова́жених
орудний уповнова́женим уповнова́женою уповнова́женим уповнова́женими
місцевий на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́женій на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́жених

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний уповнова́жений уповнова́жені
родовий уповнова́женого уповнова́жених
давальний уповнова́женому уповнова́женим
знахідний уповнова́женого уповнова́жених
орудний уповнова́женим уповнова́женими
місцевий на/в уповнова́женому, уповнова́женім на/в уповнова́жених
кличний уповнова́жений уповнова́жені

Словник синонімів

УПОВНОВА́ЖЕНИЙ[ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ]ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИКдіал.Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М. Ю. Тарновський); Шкода, що йому, яко повіреному, доводиться більше бігати по усіх усюдах, ніж сидіти дома (Панас Мирний); - Дід мій Іван Петрій був отаманом у Довбушевій банді, перший по Довбушу і єго повірник (І. Франко); Він навіть не дивується, що з-поміж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон (М. Коцюбинський).