-1-
дієслово недоконаного виду
(віддалятися) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив уплива́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уплива́ймо
2 особа уплива́й уплива́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уплива́тиму уплива́тимемо, уплива́тимем
2 особа уплива́тимеш уплива́тимете
3 особа уплива́тиме уплива́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уплива́ю уплива́ємо, уплива́єм
2 особа уплива́єш уплива́єте
3 особа уплива́є уплива́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уплива́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уплива́в уплива́ли
жін. р. уплива́ла
сер. р. уплива́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уплива́вши
-2-
дієслово недоконаного виду
(вливатися кудись - про річку; плавно входити)

Словник відмінків

Інфінітив уплива́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уплива́ймо
2 особа уплива́й уплива́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уплива́тиму уплива́тимемо, уплива́тимем
2 особа уплива́тимеш уплива́тимете
3 особа уплива́тиме уплива́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уплива́ю уплива́ємо, уплива́єм
2 особа уплива́єш уплива́єте
3 особа уплива́є уплива́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уплива́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уплива́в уплива́ли
жін. р. уплива́ла
сер. р. уплива́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уплива́вши

Словник відмінків

Інфінітив уплива́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уплива́ймо
2 особа уплива́й уплива́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уплива́тиму уплива́тимемо, уплива́тимем
2 особа уплива́тимеш уплива́тимете
3 особа уплива́тиме уплива́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уплива́ю уплива́ємо, уплива́єм
2 особа уплива́єш уплива́єте
3 особа уплива́є уплива́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уплива́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уплива́в уплива́ли
жін. р. уплива́ла
сер. р. уплива́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уплива́вши

Словник синонімів

ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ], ВЛИВА́ТИСЯ[УЛИВА́ТИСЯ], ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ], ВТІКА́ТИ[УТІКА́ТИ]рідше. - Док.: впа́сти[упа́сти], вли́тися[ули́тися], вплисти́[уплисти́], втекти́[утекти́]. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро (Леся Українка); Ой ти, Дніпре-брате, скажи мені правду, Ох скільки у тебе річок упало (пісня); Гординська жила над гомінливим потоком, що збігав із схилу і вливався в ріку (С. Чорнобривець); З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак, тихо журчачи по дрібних камінцях, впливало до потоку (І. Франко); - Вода поволі бурхливо котиться руслами природних водойм у море.., за якихось там пару, ну, за три тижні майже все втікає (М. Чабанівський).
ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ[УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИрозм.,ЗАСТУПА́ТИрозм.; ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИрозм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ[УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ[УПИХА́ТИСЯ]розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́[увійти́], зайти́, вступи́ти[уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́[упливти́], ввали́тися[ували́тися], ввали́ти, вде́ртися[уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися[увірва́тися], вти́ритися[ути́ритися]фам.просу́нутися, впхну́тися[увіпхну́тися][упхну́тися], впха́тися[увіпха́тися][упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).
-3-
дієслово недоконаного виду
(діяти певним чином на когось, щось)

Словник відмінків

Інфінітив уплива́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уплива́ймо
2 особа уплива́й уплива́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уплива́тиму уплива́тимемо, уплива́тимем
2 особа уплива́тимеш уплива́тимете
3 особа уплива́тиме уплива́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уплива́ю уплива́ємо, уплива́єм
2 особа уплива́єш уплива́єте
3 особа уплива́є уплива́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уплива́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уплива́в уплива́ли
жін. р. уплива́ла
сер. р. уплива́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уплива́вши

Словник відмінків

Інфінітив уплива́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уплива́ймо
2 особа уплива́й уплива́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уплива́тиму уплива́тимемо, уплива́тимем
2 особа уплива́тимеш уплива́тимете
3 особа уплива́тиме уплива́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уплива́ю уплива́ємо, уплива́єм
2 особа уплива́єш уплива́єте
3 особа уплива́є уплива́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уплива́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уплива́в уплива́ли
жін. р. уплива́ла
сер. р. уплива́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уплива́вши

Словник синонімів

ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ], ВЛИВА́ТИСЯ[УЛИВА́ТИСЯ], ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ], ВТІКА́ТИ[УТІКА́ТИ]рідше. - Док.: впа́сти[упа́сти], вли́тися[ули́тися], вплисти́[уплисти́], втекти́[утекти́]. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро (Леся Українка); Ой ти, Дніпре-брате, скажи мені правду, Ох скільки у тебе річок упало (пісня); Гординська жила над гомінливим потоком, що збігав із схилу і вливався в ріку (С. Чорнобривець); З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак, тихо журчачи по дрібних камінцях, впливало до потоку (І. Франко); - Вода поволі бурхливо котиться руслами природних водойм у море.., за якихось там пару, ну, за три тижні майже все втікає (М. Чабанівський).
ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ[УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИрозм.,ЗАСТУПА́ТИрозм.; ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИрозм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ[УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ[УПИХА́ТИСЯ]розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́[увійти́], зайти́, вступи́ти[уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́[упливти́], ввали́тися[ували́тися], ввали́ти, вде́ртися[уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися[увірва́тися], вти́ритися[ути́ритися]фам.просу́нутися, впхну́тися[увіпхну́тися][упхну́тися], впха́тися[увіпха́тися][упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).

Словник відмінків

Інфінітив уплива́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уплива́ймо
2 особа уплива́й уплива́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уплива́тиму уплива́тимемо, уплива́тимем
2 особа уплива́тимеш уплива́тимете
3 особа уплива́тиме уплива́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уплива́ю уплива́ємо, уплива́єм
2 особа уплива́єш уплива́єте
3 особа уплива́є уплива́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уплива́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уплива́в уплива́ли
жін. р. уплива́ла
сер. р. уплива́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уплива́вши

Словник синонімів

ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (мати певний вплив на кого-, що-небудь),ДІ́ЯТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯна кому-чому,ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ. - Док.: впли́нути[упли́нути], поді́яти, позначи́тися, відгукну́тися, відби́тися. Ніколи не думав.. що праця може впливати на людину так цілюще (О. Гончар); Приємно діє свіжість ночі та молодий пухнастий сніг і на старих (І. Гончаренко); Стала [Варвара] похитувати ванночку, щоб розчин швидше подіяв на світлочутливий папір (Л. Первомайський); Засуха позначилася на врожайності; Пішла ворожнеча між старим і новим. Та ворожнеча і те змагання одгукнулися не в одному тільки чиновному стані... одгукнулися й у сім’ї (Панас Мирний). - Пор. вплив.