упиратися 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(для опори)

Словник відмінків

Інфінітив упира́тися, упира́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упира́ймося, упира́ймось
2 особа упира́йся, упира́йсь упира́йтеся, упира́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упира́тимуся, упира́тимусь упира́тимемося, упира́тимемось, упира́тимемся
2 особа упира́тимешся упира́тиметеся, упира́тиметесь
3 особа упира́тиметься упира́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упира́юся, упира́юсь упира́ємося, упира́ємось, упира́ємся
2 особа упира́єшся упира́єтеся, упира́єтесь
3 особа упира́ється упира́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упира́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упира́вся, упира́всь упира́лися, упира́лись
жін. р. упира́лася, упира́лась
сер. р. упира́лося, упира́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упира́вшись

Словник синонімів

ОБПИРА́ТИСЯ[ОПИРАТИСЯ]на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ]в що,ПІДПИРА́ТИСЯчим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИна що. - Док.: обпе́ртися[обіпе́ртися][опе́ртися], спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися[впе́ртися], підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев’яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь!На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).
УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ] (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯрозм.,КОМИЗИТИСЯрозм.,ЄРЕПЕ́НИТИСЯрозм.,КОРО́ДИ́ТИСЯрозм.,ЛАМА́ТИСЯрозм.,КОЦЮ́БИТИСЯфам.,ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.,БАСКАЛИ́ЧИТИСЯдіал.,КОБЕНИ́ТИСЯдіал. - Док.: упе́ртися[впе́ртися], опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титисядіал.Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); - Це твоя кімната. Перевозь і родину, - мовила Груня. - І не пручайся (Я. Баш); - От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, - нахабніє голос Гервасія. - Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); - Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); [Тетяна:] Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); - Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); - Ні, йдіть ви, куме Семене, - отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); - То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); - Як не збивав [бабу - їхати до сестри] - нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).
-2-
дієслово недоконаного виду
(вдиратися кудись)

Словник відмінків

Інфінітив упира́тися, упира́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упира́ймося, упира́ймось
2 особа упира́йся, упира́йсь упира́йтеся, упира́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упира́тимуся, упира́тимусь упира́тимемося, упира́тимемось, упира́тимемся
2 особа упира́тимешся упира́тиметеся, упира́тиметесь
3 особа упира́тиметься упира́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упира́юся, упира́юсь упира́ємося, упира́ємось, упира́ємся
2 особа упира́єшся упира́єтеся, упира́єтесь
3 особа упира́ється упира́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упира́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упира́вся, упира́всь упира́лися, упира́лись
жін. р. упира́лася, упира́лась
сер. р. упира́лося, упира́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упира́вшись

Словник синонімів

ОБПИРА́ТИСЯ[ОПИРАТИСЯ]на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ]в що,ПІДПИРА́ТИСЯчим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИна що. - Док.: обпе́ртися[обіпе́ртися][опе́ртися], спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися[впе́ртися], підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев’яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь!На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).
УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ] (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯрозм.,КОМИЗИТИСЯрозм.,ЄРЕПЕ́НИТИСЯрозм.,КОРО́ДИ́ТИСЯрозм.,ЛАМА́ТИСЯрозм.,КОЦЮ́БИТИСЯфам.,ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.,БАСКАЛИ́ЧИТИСЯдіал.,КОБЕНИ́ТИСЯдіал. - Док.: упе́ртися[впе́ртися], опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титисядіал.Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); - Це твоя кімната. Перевозь і родину, - мовила Груня. - І не пручайся (Я. Баш); - От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, - нахабніє голос Гервасія. - Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); - Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); [Тетяна:] Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); - Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); - Ні, йдіть ви, куме Семене, - отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); - То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); - Як не збивав [бабу - їхати до сестри] - нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).

Словник відмінків

Інфінітив упира́тися, упира́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упира́ймося, упира́ймось
2 особа упира́йся, упира́йсь упира́йтеся, упира́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упира́тимуся, упира́тимусь упира́тимемося, упира́тимемось, упира́тимемся
2 особа упира́тимешся упира́тиметеся, упира́тиметесь
3 особа упира́тиметься упира́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упира́юся, упира́юсь упира́ємося, упира́ємось, упира́ємся
2 особа упира́єшся упира́єтеся, упира́єтесь
3 особа упира́ється упира́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упира́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упира́вся, упира́всь упира́лися, упира́лись
жін. р. упира́лася, упира́лась
сер. р. упира́лося, упира́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упира́вшись

Словник синонімів

ВДИВЛЯ́ТИСЯ[УДИВЛЯ́ТИСЯ] (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ[УГЛЯДА́ТИСЯ], ПРИДИВЛЯ́ТИСЯдо кого-чого, на кого-що й без додатка,ПРИГЛЯДА́ТИСЯдо кого-чого, кому, чому й без додатка, ДОДИВЛЯ́ТИСЯдо кого-чого, РОЗДИВЛЯ́ТИСЯкого, що, на кого-що й без додатка,ВИТРІЩА́ТИСЯна кого-що, ДОГЛЯДА́ТИСЯдо кого-чого, розм.,ЗОРИ́ТИ на кого-що, розм.,НАЗИРА́ТИбез додатка, розм.,ПРИЗИРА́ТИСЯдо кого-чого, діал., ВПИВА́ТИСЯ[УПИВА́ТИСЯ] в кого-що,ВПИНА́ТИСЯ[УПИНА́ТИСЯ], ВТУ́ПЛЮВАТИСЯ[УТУ́ПЛЮВАТИСЯ], ВСТРОМЛЯ́ТИСЯ[УСТРОМЛЯ́ТИСЯ], ВСТРО́МЛЮВАТИСЯ[УСТРО́МЛЮВАТИСЯ], ПРОНИКА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОЙМА́ТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОШИВА́ТИ, ПРОКО́ЛЮВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИрозм., ПРОШТРИ́КУВАТИрозм.,ПОГЛИНА́ТИ, ВБИРА́ТИ[УБИРА́ТИ], Ї́СТИрозм., ЖЕ́РТИрозм., ПРИРОСТА́ТИдо кого-чого,ВПИРА́ТИСЯ[УПИРА́ТИСЯ]в кого-що (у сполуч. зі сл. очима, поглядом); ВСТРОМЛЯ́ТИ[УСТРОМЛЯ́ТИ]в кого-що, ВСТРО́МЛЮВАТИ[УСТРО́МЛЮВАТИ], ВТУ́ПЛЮВАТИ[УТУ́ПЛЮВАТИ], УПИРА́ТИ[ВПИРА́ТИ] (у сполуч. зі сл. очі, погляд). - Док.: вдиви́тися[удиви́тися], вгле́дітися[угле́дітися], вгля́дітися[угля́дітися], придиви́тися, пригле́дітися, пригля́дітися, пригля́нутися, додиви́тися, роздиви́тися, ви́тріщитися, догляді́тися, нази́рити, впи́тися[упи́тися], вп’ясти́ся[уп’ясти́ся], впну́тися[упну́тися], вту́питися[уту́питися], встроми́тися[устроми́тися], прони́кнути, прониза́ти, пройня́ти, проши́ти, проколо́ти, уп’я́лити[вп’я́лити], прома́цати, проштрикну́ти, прирости́, упе́ртися[впе́ртися], встроми́ти[устроми́ти], вту́пити[уту́пити], упе́рти[впе́рти]. З жальним подивом вдивляється мандрівник у найдорожчі місця серед рідних руїн (О. Довженко); Кожна з жінок, удивившись у яку-небудь річ, думала про себе (Панас Мирний); Улас.. з острахом вглядався в море вогнів, що мерехтіли на горизонті (Григорій Тютюнник); Кінорежисер уважно придивлявся до Сашкового обличчя, наче вивчав кожну його рису, кожен рух (Л. Смілянський); За мить вона знову появилася і, близько підійшовши до нас, почала приглядатися (О. Досвітній); Він йшов тихо, додивляючись до кожного куща, чи не хитається він, чи не видно з-за його любої йому постаті (Панас Мирний); - Як же ти зберегла все це? - здивовано розпитував Лекс, роздивляючись вже досить приношені, але зараз такі приємні речі (В. Собко); Він повернув раптом голову до людей і витріщився на них страшно (О. Кобилянська); Роботи в мене було небагато - так я тинявся, до всього доглядаючись, до всього дослухаючись (Марко Вовчок); В однім наметі дід не спить; ..І пильно на поле зорить І на туманні оболоні (М. Драй-Хмара); Все назирав [я], чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (М. Коцюбинський); Впивався [Брянський] гострим поглядом у поле бою (О. Гончар); Як Христя увійшла з самоваром, він так і упився в неї своїми гострими очима (Панас Мирний); Він напружує очі й впинається ними в рядки (І. Кириленко); Скляними очима він вп’явся в стелю (І. Цюпа); Всі за кущами, присівши, уп’ялися очима в один бік (С. Васильченко); Трифонов зупинився навпроти майора і втупився в нього своїми очима (П. Автомонов); Очі [Матюхи] гостро встромилися в Давида (О. Головко); Почав [Герман] уважно слухати та проникати зором у грубу лісову сутінь (І. Франко); [Лікар] пронизує його ясним, сміливим поглядом (М. Коцюбинський); Там ангел помсти злий, суворий.. Проймав мене знов зором огневим (Леся Українка); "До чого це він гне?" - пронизливими.. очима [Омелян] просвічує Терентія (М. Стельмах); Одчиняючи ворота, прошиває [Катря] мене наскрізь пильним, допитливим поглядом (Я. Качура); Ліниво притягнувши до себе коричневу папку з суворою назвою "Справа", прокурор проколов відвідувача суворим поглядом (Ю. Збанацький); Тимко хмурить брови, промацує очима шелюги (Григорій Тютюнник); Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук); Поглинав [Кузь] багатство очима (Григорій Тютюнник); Глянув на Килину так, наче щойно побачив, і тепер усю її вбирає поглядом (Є. Гуцало); Тільки Стасик жер маму блискучим оком (М. Коцюбинський); Штефан.. приріс очима до Миколи (Я. Галан); - Ну що? - знову кинув Прохор і вперся в нього [Никанора] очима (І. Микитенко); Встромляв [Іван] очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі (М. Коцюбинський); Коли Олекса втуплював у нього свої очі (навчився дивитись проникливо), зайда починав мнятися й плутатись (Г. Хоткевич); Пан лейтенант фон-Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла і впирає в мене допитливий погляд своїх сірих очей (П. Колесник).