-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | упира́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | упира́ймо |
2 особа | упира́й | упира́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | упира́тиму | упира́тимемо, упира́тимем |
2 особа | упира́тимеш | упира́тимете |
3 особа | упира́тиме | упира́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | упира́ю | упира́ємо, упира́єм |
2 особа | упира́єш | упира́єте |
3 особа | упира́є | упира́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
упира́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | упира́в | упира́ли |
жін. р. | упира́ла |
сер. р. | упира́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
упира́вши |
Словник синонімів
ПРИТИСКА́ТИ [ПРИТИ́СКУВАТИ] (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ [ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко], ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИТИКА́ТИ розм.; УПИРА́ТИ [ВПИРА́ТИ] (одним кінцем, краєм або до якоїсь опори); ПРИТО́ВКУВАТИ розм. (поштовхами); ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ розм. (до себе, ніжно, пестячи). - Док.: прити́снути, притули́ти, пригорну́ти, припе́рти, припну́ти, приплю́щити, приплю́снути, причави́ти, прищу́лити, приткну́ти, упе́рти [впе́рти], притовкти́, приголу́бити. Він притискав до себе ліктем її руку (Леся Українка); Олександра Олексіївна стоїть розгублена, притискуючи до грудей папку (Я. Баш); Де ти, Мавко, гуцулятко, Немовлятко, янголятко В лісі темному знайшла? Пригорнула, притулила, Груди матері відкрила (О. Олесь); Щоки пашуть, я гіллячка молодих берізок в жменю зберу да притулю, щоб прохололи, огортаю собі шию (Ганна Барвінок); Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя, воно скімлило, як дитина (Л. Первомайський); - Відпочинь, дитино, а тоді ще трошки підійдемо.. І ніжно горнула [мати] до себе маленьке тільце (А. Головко); Він віддихався, уймив палицю в обі руці ціпко, припер долішній кінець до землі та й увалив на неї всю ваготу свого тіла (Лесь Мартович); А як припнеш пужалном віжки, ляжеш уздовж гарби, як каната руками вхопишся та й попливеш... (І. Микитенко); Приплющити до хліба кружальце ковбаси; Незвичне все навколо й якесь грізне, ніби прищулило хлопця до землі (І. Ле); Всі один по другім притикали ухо до смереки, а послухавши довшу або коротшу хвилю, потверджували, що "славно бестія грає" (І. Франко); Упер [Піддубний] в боки здоровенні, порослі ріденьким волоссям кулаки (В. Собко); Воєвода з слугою узялися за зброю, З патронташів дістали набої, Одкусили зубами, притовкли шомполами І насипали пороху вдвоє (С. Голованівський); Я хотів було приголубити хлопчика, але він рішуче відіпхнув мою руку (Ю. Збанацький).
Словник відмінків
Інфінітив | упира́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | упира́ймо |
2 особа | упира́й | упира́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | упира́тиму | упира́тимемо, упира́тимем |
2 особа | упира́тимеш | упира́тимете |
3 особа | упира́тиме | упира́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | упира́ю | упира́ємо, упира́єм |
2 особа | упира́єш | упира́єте |
3 особа | упира́є | упира́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
упира́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | упира́в | упира́ли |
жін. р. | упира́ла |
сер. р. | упира́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
упира́вши |
Словник синонімів
ВДИВЛЯ́ТИСЯ [УДИВЛЯ́ТИСЯ] (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ [УГЛЯДА́ТИСЯ], ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка, ДОДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, РОЗДИВЛЯ́ТИСЯ кого, що, на кого-що й без додатка, ВИТРІЩА́ТИСЯ на кого-що, ДОГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, розм., ЗОРИ́ТИ на кого-що, розм., НАЗИРА́ТИ без додатка, розм., ПРИЗИРА́ТИСЯ до кого-чого, діал., ВПИВА́ТИСЯ [УПИВА́ТИСЯ] в кого-що, ВПИНА́ТИСЯ [УПИНА́ТИСЯ], ВТУ́ПЛЮВАТИСЯ [УТУ́ПЛЮВАТИСЯ], ВСТРОМЛЯ́ТИСЯ [УСТРОМЛЯ́ТИСЯ], ВСТРО́МЛЮВАТИСЯ [УСТРО́МЛЮВАТИСЯ], ПРОНИКА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОЙМА́ТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОШИВА́ТИ, ПРОКО́ЛЮВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ розм., ПРОШТРИ́КУВАТИ розм., ПОГЛИНА́ТИ, ВБИРА́ТИ [УБИРА́ТИ], Ї́СТИ розм., ЖЕ́РТИ розм., ПРИРОСТА́ТИ до кого-чого, ВПИРА́ТИСЯ [УПИРА́ТИСЯ] в кого-що (у сполуч. зі сл. очима, поглядом); ВСТРОМЛЯ́ТИ [УСТРОМЛЯ́ТИ] в кого-що, ВСТРО́МЛЮВАТИ [УСТРО́МЛЮВАТИ], ВТУ́ПЛЮВАТИ [УТУ́ПЛЮВАТИ], УПИРА́ТИ [ВПИРА́ТИ] (у сполуч. зі сл. очі, погляд). - Док.: вдиви́тися [удиви́тися], вгле́дітися [угле́дітися], вгля́дітися [угля́дітися], придиви́тися, пригле́дітися, пригля́дітися, пригля́нутися, додиви́тися, роздиви́тися, ви́тріщитися, догляді́тися, нази́рити, впи́тися [упи́тися], вп’ясти́ся [уп’ясти́ся], впну́тися [упну́тися], вту́питися [уту́питися], встроми́тися [устроми́тися], прони́кнути, прониза́ти, пройня́ти, проши́ти, проколо́ти, уп’я́лити [вп’я́лити], прома́цати, проштрикну́ти, прирости́, упе́ртися [впе́ртися], встроми́ти [устроми́ти], вту́пити [уту́пити], упе́рти [впе́рти]. З жальним подивом вдивляється мандрівник у найдорожчі місця серед рідних руїн (О. Довженко); Кожна з жінок, удивившись у яку-небудь річ, думала про себе (Панас Мирний); Улас.. з острахом вглядався в море вогнів, що мерехтіли на горизонті (Григорій Тютюнник); Кінорежисер уважно придивлявся до Сашкового обличчя, наче вивчав кожну його рису, кожен рух (Л. Смілянський); За мить вона знову появилася і, близько підійшовши до нас, почала приглядатися (О. Досвітній); Він йшов тихо, додивляючись до кожного куща, чи не хитається він, чи не видно з-за його любої йому постаті (Панас Мирний); - Як же ти зберегла все це? - здивовано розпитував Лекс, роздивляючись вже досить приношені, але зараз такі приємні речі (В. Собко); Він повернув раптом голову до людей і витріщився на них страшно (О. Кобилянська); Роботи в мене було небагато - так я тинявся, до всього доглядаючись, до всього дослухаючись (Марко Вовчок); В однім наметі дід не спить; ..І пильно на поле зорить І на туманні оболоні (М. Драй-Хмара); Все назирав [я], чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (М. Коцюбинський); Впивався [Брянський] гострим поглядом у поле бою (О. Гончар); Як Христя увійшла з самоваром, він так і упився в неї своїми гострими очима (Панас Мирний); Він напружує очі й впинається ними в рядки (І. Кириленко); Скляними очима він вп’явся в стелю (І. Цюпа); Всі за кущами, присівши, уп’ялися очима в один бік (С. Васильченко); Трифонов зупинився навпроти майора і втупився в нього своїми очима (П. Автомонов); Очі [Матюхи] гостро встромилися в Давида (О. Головко); Почав [Герман] уважно слухати та проникати зором у грубу лісову сутінь (І. Франко); [Лікар] пронизує його ясним, сміливим поглядом (М. Коцюбинський); Там ангел помсти злий, суворий.. Проймав мене знов зором огневим (Леся Українка); "До чого це він гне?" - пронизливими.. очима [Омелян] просвічує Терентія (М. Стельмах); Одчиняючи ворота, прошиває [Катря] мене наскрізь пильним, допитливим поглядом (Я. Качура); Ліниво притягнувши до себе коричневу папку з суворою назвою "Справа", прокурор проколов відвідувача суворим поглядом (Ю. Збанацький); Тимко хмурить брови, промацує очима шелюги (Григорій Тютюнник); Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук); Поглинав [Кузь] багатство очима (Григорій Тютюнник); Глянув на Килину так, наче щойно побачив, і тепер усю її вбирає поглядом (Є. Гуцало); Тільки Стасик жер маму блискучим оком (М. Коцюбинський); Штефан.. приріс очима до Миколи (Я. Галан); - Ну що? - знову кинув Прохор і вперся в нього [Никанора] очима (І. Микитенко); Встромляв [Іван] очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі (М. Коцюбинський); Коли Олекса втуплював у нього свої очі (навчився дивитись проникливо), зайда починав мнятися й плутатись (Г. Хоткевич); Пан лейтенант фон-Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла і впирає в мене допитливий погляд своїх сірих очей (П. Колесник).
ВКЛАДА́ТИ [УКЛАДА́ТИ] (класти всередину чого-небудь, у що-небудь), ВСУВА́ТИ [УСУВА́ТИ], ВСО́ВУВАТИ [УСО́ВУВАТИ], ЗАСО́ВУВАТИ [ЗАСУВА́ТИ] (сунучи); ВПИХА́ТИ [УПИХА́ТИ], ЗАПИХА́ТИ, ВТИСКА́ТИ [УТИСКА́ТИ], ВТИ́СКУВАТИ [УТИ́СКУВАТИ], БГА́ТИ, ВПИРА́ТИ [УПИРА́ТИ] розм. (із зусиллям, силоміць). - Док.: вкла́сти [укла́сти], вложи́ти [уложи́ти], всу́нути [усу́нути], засу́нути, впхну́ти [увіпхну́ти] [упхну́ти], впха́ти [увіпха́ти] [упха́ти], запхну́ти, вти́снути [ути́снути], убга́ти [вбга́ти], впе́рти [упе́рти]. Соломія.. кинулась вкладати в скриню повиймані та порозкидані речі (І. Нечуй-Левицький); Саїд Алі швидко вклав скрипку в футляр (І. Ле); Усунули мені в руку [гроші] та й годі (Панас Мирний); Погиба.. решту папірців знову засовує у халяву (М. Стельмах); Роберт поквапливо впихав папки до шафи (А. Хижняк); Він одрізав собі окраєць і упхнув у кишеню (А. Головко); Дід Оверко хутко запихав у кишеню шапку (О. Донченко); Пан Зефірин підступив до панотця, з подякою стиснув йому руку і втиснув в ту руку завинутого в папірець дуката (І. Франко); Взяла [тітка] жмутище клоччя, ледве вперла у глечик, запалила (Г. Хоткевич).