-1-
дієслово доконаного виду
(уперти в що-небудь руку, ногу, плече і т. ін. для опори чи відштовхування)

Словник відмінків

Інфінітив упе́ртися, упе́ртись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упрі́мося, упрі́мось, упрі́мся, увіпрі́мося, увіпрі́мось, увіпрі́мся
2 особа упри́ся, упри́сь, увіпри́ся, увіпри́сь упрі́ться, увіпрі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упру́ся, упру́сь, увіпру́ся, увіпру́сь упрімо́ся, упрімо́сь, упрі́мся, увіпремо́ся, увіпремо́сь, увіпре́мся
2 особа упре́шся, увіпре́шся упрете́ся, упрете́сь, увіпрете́ся, увіпрете́сь
3 особа упре́ться, увіпре́ться упру́ться, увіпру́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упе́рся упе́рлися, упе́рлись
жін.р. упе́рлася, упе́рлась
сер.р. упе́рлося, упе́рлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упе́ршись

Словник синонімів

ОБПИРА́ТИСЯ[ОПИРАТИСЯ]на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ]в що,ПІДПИРА́ТИСЯчим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИна що. - Док.: обпе́ртися[обіпе́ртися][опе́ртися], спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися[впе́ртися], підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев’яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь!На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).
УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ] (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯрозм.,КОМИЗИТИСЯрозм.,ЄРЕПЕ́НИТИСЯрозм.,КОРО́ДИ́ТИСЯрозм.,ЛАМА́ТИСЯрозм.,КОЦЮ́БИТИСЯфам.,ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.,БАСКАЛИ́ЧИТИСЯдіал.,КОБЕНИ́ТИСЯдіал. - Док.: упе́ртися[впе́ртися], опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титисядіал.Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); - Це твоя кімната. Перевозь і родину, - мовила Груня. - І не пручайся (Я. Баш); - От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, - нахабніє голос Гервасія. - Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); - Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); [Тетяна:] Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); - Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); - Ні, йдіть ви, куме Семене, - отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); - То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); - Як не збивав [бабу - їхати до сестри] - нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).
-2-
дієслово доконаного виду
(вдертися кудись)

Словник відмінків

Інфінітив упе́ртися, упе́ртись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упрі́мося, упрі́мось, упрі́мся, увіпрі́мося, увіпрі́мось, увіпрі́мся
2 особа упри́ся, упри́сь, увіпри́ся, увіпри́сь упрі́ться, увіпрі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упру́ся, упру́сь, увіпру́ся, увіпру́сь упрімо́ся, упрімо́сь, упрі́мся, увіпремо́ся, увіпремо́сь, увіпре́мся
2 особа упре́шся, увіпре́шся упрете́ся, упрете́сь, увіпрете́ся, увіпрете́сь
3 особа упре́ться, увіпре́ться упру́ться, увіпру́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упе́рся упе́рлися, упе́рлись
жін.р. упе́рлася, упе́рлась
сер.р. упе́рлося, упе́рлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упе́ршись

Словник синонімів

ОБПИРА́ТИСЯ[ОПИРАТИСЯ]на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ]в що,ПІДПИРА́ТИСЯчим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИна що. - Док.: обпе́ртися[обіпе́ртися][опе́ртися], спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися[впе́ртися], підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев’яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь!На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).
УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ] (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯрозм.,КОМИЗИТИСЯрозм.,ЄРЕПЕ́НИТИСЯрозм.,КОРО́ДИ́ТИСЯрозм.,ЛАМА́ТИСЯрозм.,КОЦЮ́БИТИСЯфам.,ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.,БАСКАЛИ́ЧИТИСЯдіал.,КОБЕНИ́ТИСЯдіал. - Док.: упе́ртися[впе́ртися], опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титисядіал.Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); - Це твоя кімната. Перевозь і родину, - мовила Груня. - І не пручайся (Я. Баш); - От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, - нахабніє голос Гервасія. - Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); - Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); [Тетяна:] Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); - Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); - Ні, йдіть ви, куме Семене, - отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); - То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); - Як не збивав [бабу - їхати до сестри] - нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).

Словник відмінків

Інфінітив упе́ртися, упе́ртись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увіпрі́мося, увіпрі́мось, увіпрі́мся
2 особа увіпри́ся, увіпри́сь увіпрі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увіпру́ся, увіпру́сь увіпремо́ся, увіпремо́сь, увіпре́мся
2 особа увіпре́шся увіпрете́ся, увіпрете́сь
3 особа увіпре́ться увіпру́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упе́рся упе́рлися, упе́рлись
жін.р. упе́рлася, упе́рлась
сер.р. упе́рлося, упе́рлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упе́ршись

Словник синонімів

ВДИВЛЯ́ТИСЯ[УДИВЛЯ́ТИСЯ] (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ[УГЛЯДА́ТИСЯ], ПРИДИВЛЯ́ТИСЯдо кого-чого, на кого-що й без додатка,ПРИГЛЯДА́ТИСЯдо кого-чого, кому, чому й без додатка, ДОДИВЛЯ́ТИСЯдо кого-чого, РОЗДИВЛЯ́ТИСЯкого, що, на кого-що й без додатка,ВИТРІЩА́ТИСЯна кого-що, ДОГЛЯДА́ТИСЯдо кого-чого, розм.,ЗОРИ́ТИ на кого-що, розм.,НАЗИРА́ТИбез додатка, розм.,ПРИЗИРА́ТИСЯдо кого-чого, діал., ВПИВА́ТИСЯ[УПИВА́ТИСЯ] в кого-що,ВПИНА́ТИСЯ[УПИНА́ТИСЯ], ВТУ́ПЛЮВАТИСЯ[УТУ́ПЛЮВАТИСЯ], ВСТРОМЛЯ́ТИСЯ[УСТРОМЛЯ́ТИСЯ], ВСТРО́МЛЮВАТИСЯ[УСТРО́МЛЮВАТИСЯ], ПРОНИКА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОЙМА́ТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОШИВА́ТИ, ПРОКО́ЛЮВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИрозм., ПРОШТРИ́КУВАТИрозм.,ПОГЛИНА́ТИ, ВБИРА́ТИ[УБИРА́ТИ], Ї́СТИрозм., ЖЕ́РТИрозм., ПРИРОСТА́ТИдо кого-чого,ВПИРА́ТИСЯ[УПИРА́ТИСЯ]в кого-що (у сполуч. зі сл. очима, поглядом); ВСТРОМЛЯ́ТИ[УСТРОМЛЯ́ТИ]в кого-що, ВСТРО́МЛЮВАТИ[УСТРО́МЛЮВАТИ], ВТУ́ПЛЮВАТИ[УТУ́ПЛЮВАТИ], УПИРА́ТИ[ВПИРА́ТИ] (у сполуч. зі сл. очі, погляд). - Док.: вдиви́тися[удиви́тися], вгле́дітися[угле́дітися], вгля́дітися[угля́дітися], придиви́тися, пригле́дітися, пригля́дітися, пригля́нутися, додиви́тися, роздиви́тися, ви́тріщитися, догляді́тися, нази́рити, впи́тися[упи́тися], вп’ясти́ся[уп’ясти́ся], впну́тися[упну́тися], вту́питися[уту́питися], встроми́тися[устроми́тися], прони́кнути, прониза́ти, пройня́ти, проши́ти, проколо́ти, уп’я́лити[вп’я́лити], прома́цати, проштрикну́ти, прирости́, упе́ртися[впе́ртися], встроми́ти[устроми́ти], вту́пити[уту́пити], упе́рти[впе́рти]. З жальним подивом вдивляється мандрівник у найдорожчі місця серед рідних руїн (О. Довженко); Кожна з жінок, удивившись у яку-небудь річ, думала про себе (Панас Мирний); Улас.. з острахом вглядався в море вогнів, що мерехтіли на горизонті (Григорій Тютюнник); Кінорежисер уважно придивлявся до Сашкового обличчя, наче вивчав кожну його рису, кожен рух (Л. Смілянський); За мить вона знову появилася і, близько підійшовши до нас, почала приглядатися (О. Досвітній); Він йшов тихо, додивляючись до кожного куща, чи не хитається він, чи не видно з-за його любої йому постаті (Панас Мирний); - Як же ти зберегла все це? - здивовано розпитував Лекс, роздивляючись вже досить приношені, але зараз такі приємні речі (В. Собко); Він повернув раптом голову до людей і витріщився на них страшно (О. Кобилянська); Роботи в мене було небагато - так я тинявся, до всього доглядаючись, до всього дослухаючись (Марко Вовчок); В однім наметі дід не спить; ..І пильно на поле зорить І на туманні оболоні (М. Драй-Хмара); Все назирав [я], чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (М. Коцюбинський); Впивався [Брянський] гострим поглядом у поле бою (О. Гончар); Як Христя увійшла з самоваром, він так і упився в неї своїми гострими очима (Панас Мирний); Він напружує очі й впинається ними в рядки (І. Кириленко); Скляними очима він вп’явся в стелю (І. Цюпа); Всі за кущами, присівши, уп’ялися очима в один бік (С. Васильченко); Трифонов зупинився навпроти майора і втупився в нього своїми очима (П. Автомонов); Очі [Матюхи] гостро встромилися в Давида (О. Головко); Почав [Герман] уважно слухати та проникати зором у грубу лісову сутінь (І. Франко); [Лікар] пронизує його ясним, сміливим поглядом (М. Коцюбинський); Там ангел помсти злий, суворий.. Проймав мене знов зором огневим (Леся Українка); "До чого це він гне?" - пронизливими.. очима [Омелян] просвічує Терентія (М. Стельмах); Одчиняючи ворота, прошиває [Катря] мене наскрізь пильним, допитливим поглядом (Я. Качура); Ліниво притягнувши до себе коричневу папку з суворою назвою "Справа", прокурор проколов відвідувача суворим поглядом (Ю. Збанацький); Тимко хмурить брови, промацує очима шелюги (Григорій Тютюнник); Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук); Поглинав [Кузь] багатство очима (Григорій Тютюнник); Глянув на Килину так, наче щойно побачив, і тепер усю її вбирає поглядом (Є. Гуцало); Тільки Стасик жер маму блискучим оком (М. Коцюбинський); Штефан.. приріс очима до Миколи (Я. Галан); - Ну що? - знову кинув Прохор і вперся в нього [Никанора] очима (І. Микитенко); Встромляв [Іван] очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі (М. Коцюбинський); Коли Олекса втуплював у нього свої очі (навчився дивитись проникливо), зайда починав мнятися й плутатись (Г. Хоткевич); Пан лейтенант фон-Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла і впирає в мене допитливий погляд своїх сірих очей (П. Колесник).