упереджений 2 значення

-1-
дієприкметник
(випереджений) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упере́джений упере́джена упере́джене упере́джені
родовий упере́дженого упере́дженої упере́дженого упере́джених
давальний упере́дженому упере́дженій упере́дженому упере́дженим
знахідний упере́джений, упере́дженого упере́джену упере́джене упере́джені, упере́джених
орудний упере́дженим упере́дженою упере́дженим упере́дженими
місцевий на/в упере́дженому, упере́дженім на/в упере́дженій на/в упере́дженому, упере́дженім на/в упере́джених
-2-
прикметник
(який почуває упередження до когось, чогось)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упере́джений упере́джена упере́джене упере́джені
родовий упере́дженого упере́дженої упере́дженого упере́джених
давальний упере́дженому упере́дженій упере́дженому упере́дженим
знахідний упере́джений, упере́дженого упере́джену упере́джене упере́джені, упере́джених
орудний упере́дженим упере́дженою упере́дженим упере́дженими
місцевий на/в упере́дженому, упере́дженім на/в упере́дженій на/в упере́дженому, упере́дженім на/в упере́джених

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упере́джений упере́джена упере́джене упере́джені
родовий упере́дженого упере́дженої упере́дженого упере́джених
давальний упере́дженому упере́дженій упере́дженому упере́дженим
знахідний упере́джений, упере́дженого упере́джену упере́джене упере́джені, упере́джених
орудний упере́дженим упере́дженою упере́дженим упере́дженими
місцевий на/в упере́дженому, упере́дженім на/в упере́дженій на/в упере́дженому, упере́дженім на/в упере́джених

Словник синонімів

УПЕРЕ́ДЖЕНИЙ (який склався щодо кого-, чого-небудь наперед, до ознайомлення з ним), ТЕНДЕНЦІ́ЙНИЙ, НЕОБ’ЄКТИ́ВНИЙ, НЕБЕЗСТОРО́ННІЙ. Упереджене ставлення до когось; Упереджені уявлення; Тенденційний підхід до чого-небудь; Необ’єктивна оцінка; Василина Матвіївна завжди має свої гострі небезсторонні думки (К. Гордієнко).