I. ДОВО́ДИТИСЯ (бути необхідним, неминучим або можливим у зв’язку з певними обставинами), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ПРИВО́ДИТИСЯчастіше док.,ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯрозм., ПРИХО́ДИТИрозм. рідше,УПАДА́ТИСЯ[ВПАДА́ТИСЯ]розм. рідше. - Док.: довести́ся, тра́питися, привести́ся, ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, прийти́, упа́стися[впа́стися]. Чого-то я не чув, чого-то я не бачив? Чого не траплялось, чого не доводилось! (Марко Вовчок); На ранок уже й не підвелася [Катря]. Отак не привелося й Юхима вийти виряджати (А. Головко); - Розлучають нас, - підійшов прощатися Микита. - Випадає нам першим пороху понюхати (Григорій Тютюнник); [Мефістофель:] Глядіть, на тих стрімчастих скелях Героям трудно припада! (переклад М. Лукаша); Їй уперше приходилося клопотатися подорожніми справами (Леся Українка); Тепер так їй було прийшло: якби можна, крізь землю й провалилась або забігла куди, щоб і не дивитись на сього боярина (Г. Квітка-Основ’яненко); - А чи упадеться нам цієї пшениці хоч покуштувати? Пан продасть усю пшеницю... (Л. Яновська).

ПА́СТИСЯ (годуватися на пасовищі), ПА́СТИдіал.; ПОПАСА́ТИСЯрозм., ПОПАСА́ТИрозм., ПОПА́СУВАТИрозм. (перев. у дорозі або час від часу); НАПАСА́ТИСЯ (досита); ПІДПАСА́ТИСЯрозм. (трохи або час від часу). - Док.: попа́стися, напа́стися, упа́стися, підпа́стися. За насипом паслися на приколі коні (С. Журахович); Тут ущипне [вівця] траву, там ущипне та й далі, та й далі. Не пасе так, як худобина, тілько щипле, як дитина (І. Франко); На обочині поміж старими липами попасалися нерозсідлані коні (М. Стельмах); - Ти ж траву толочиш, а не попасаєш (І. Волошин); Корови напаслися соковитої трави з росою (К. Гордієнко); У Сазі підпасалася перелітна птиця (Григорій Тютюнник).

ТОВСТІ́ТИ (про людину - ставати товстим, товстішим), ГРУБІ́ТИ[ГРУ́БНУТИ], ГЛА́ДНУТИ, ПОВНІ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, ОКРУ́ГЛЮВАТИСЯ[ОКРУГЛЯ́ТИСЯ]розм., ПУ́ХНУТИрозм., РОЗПУХА́ТИрозм., РОЗБУХА́ТИрозм., НАЛИВА́ТИСЯрозм.;ТОВСТІ́ШАТИ[ТО́ВЩАТИ], ГРУБІ́ШАТИ[ГРУ́БШАТИ], ГЛА́ДШАТИ, ПОВНІ́ШАТИ, ДЕБЕ́ЛІШАТИрозм., КРУГЛІ́ШАТИрозм., ЖИРІ́ТИ розм., РОЗРОСТА́ТИСЯрозм. (ставати товстішим). - Док.: потовсті́ти, розтовсті́ти, погрубі́ти, поповні́ти, розповні́ти, попра́витися, ви́повнитися, округли́тися, упа́стисязневажл.розпу́хнути, розбу́хнути, нали́тися, потовсті́шати, пото́вщати, погрубі́шати, погру́бшати, погла́дшати, розгла́днути, розгла́дшатирідшепоповні́шати, покруглі́шати, розжирі́ти, ожирі́ти, розрости́ся, роздобрітирозм. [Надія:] Ні, ні, тільки не борщу! І так уже й товстіти почала... (З. Мороз); Як стеменна попівна, вона зараз, як віддалася, то й почала грубіти (Марко Вовчок); - Тут від самого повітря повніють (О. Гончар); На очах усіх баба почала поправлятися, повнішати й молодшати (Ю. Смолич); Пройшло вже три роки, як вони побрались, але Настя, мов дівчина, тільки виповнилась, округлилась (І. Рябокляч); "Упаслася, як льоха!" - думала собі Гандзя про Пазю... (Лесь Мартович); Йосипенко постарів уже, розпух, роздобрів (Панас Мирний); Соломія наливалася салом, ставала пишною (В. Кучер); Змарнів Йосип, постарів, аж зігнувся мов, а вона - нівроку: молодіє та все товщає (Панас Мирний); [Гапка:] Невістка гладшає та баглаї годує, а свекруха працює (М. Кропивницький); Бідняки потіють, а пани жиріють (приказка); Вона б ще її [одежину] шанувала, та трохи сама розрослась, що вже не надягти (А. Свидницький). - Пор. 2. товсти́й.