-1-
дієслово доконаного виду
(падаючи, досягти якоїсь поверхні)

Словник відмінків

Інфінітив упа́сти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упаді́мо, упаді́м
2 особа упади́ упаді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упаду́ упадемо́, упаде́м
2 особа упаде́ш упадете́
3 особа упаде́ упаду́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упа́в упа́ли
жін.р. упа́ла
сер.р. упа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упа́вши

Словник синонімів

БУ́ХНУТИСЯрозм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИрозм., БА́ХНУТИСЯрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕ́ХНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИрозм., ГРЮ́КНУТИСЯрозм., ГРЯ́КНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИрозм., ГУ́ПНУТИ, ГУНУ́ТИрозм., БАБА́ХНУТИСЯпідсил., розм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИпідсил. розм.,ТАРА́ХНУТИСЯ[ТРА́ХНУТИСЯ]підсил. розм.,ТОРО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИпідсил. розм.,ХРЯ́СНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИпідсил. розм.,ШЕЛЕ́ПНУТИдіал.,ШЕЛЕ́ПНУТИСЯдіал. - Недок.: бу́хатися, ба́хатися, ге́патися, ге́пати, гу́пати, хря́пати, хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); [Іван:] Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ’яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт - Гречка не вдержав - і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. 1. упа́сти.
ДІСТАВА́ТИСЯкому (переходити в чиєсь користування, ставати чиєюсь власністю), ПОПАДА́ТИ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПОТРАПЛЯ́ТИкому, до кого, ВІДХО́ДИТИвід кого до кого, ДОСТАВА́ТИСЯрозм., ПРИХО́ДИТИрозм.; ПЕРЕХО́ДИТИкому, до кого (ставати власністю іншого); ПОЛИША́ТИСЯ (після когось); ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ (кому,на кого - на чиюсь долю, внаслідок розподілу); КА́ПАТИрозм. (про гроші - час від часу). - Док.: діста́тися, попа́сти, попа́стися, перепа́сти, потра́пити, відійти́, доста́тися, прийти́, перейти́, полиши́тися, припа́сти, упа́сти[впа́сти], прийти́ся, ка́пнути. Тяжко, ох, як тяжко діставались йому десятинки. Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші.., він понадіявся на своє здоров’я, на свої руки (М. Стельмах); Що скупому в руки попало, то все пропало (прислів’я); - Розумна голова, а дурню попалась (прислів’я); Всю громаду оплів [Іван] - зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); Вирішено було.. надати допомогу бідноті Чаплинки, Каланчака та інших сіл, стежачи за тим, щоб допомога ця потрапила кому слід (О. Гончар); Як громада ділила між братами дім старого Кайдаша, до Карпової половини одійшла груша (І. Нечуй-Левицький); Хіба не рівна частина досталася на долю братів? Усе ж пополам паювали (Панас Мирний); Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи щогли і переходячи від дідів до онуків (Ю. Яновський); Полишилася [лавка] йому в спадщині ще по дідові (О. Кобилянська); - Буде [сестра] зацікавлена в тому, щоб чимскоріш позбутися вас з хати і, очевидно, без тієї часточки, що припадає вам у спадок (Ірина Вільде); Кожному упала нарізна дорога, - Смілому багата, смирному убога (Я. Щоголів); Нетерплячі міряли поле, щоб дізнатись, скільки прийдеться на душу (М. Коцюбинський); - Перепадає було там, цідиться сяка-така копійчина за копійчиною, капає було потроху (І. Нечуй-Левицький).
ЗАПАДА́ТИ (заглиблюватися, вдаватися всередину - про очі, щоки, боки і т. ін.), ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ], ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ЗАПАДА́ТИСЯ. - Док.: запа́сти, впа́сти[упа́сти], ввали́тися[ували́тися], запа́стися. Щодень глибше западали материні очі (Ю. Мушкетик); Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як змарніла, і очі впали (Марко Вовчок); І подобрішали сиві од смутку очі старого, які за одну ніч глибоко ввалилися в очниці (М. Стельмах); Од болісті вона зовсім звелась: щоки, рот та очі її запались, а ніс, підборіддя та чоло стирчали жовті (Грицько Григоренко).
ЛУНА́ТИ (про звуки - поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИпоет.,ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́[ЙТИ́], ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ]підсил.,РОЗРИВА́ТИСЯпідсил.,РОЗТИНА́ТИСЯпідсил.,ВИРИВА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ[ПІДНІМА́ТИСЯ] (перев. зі сл. голос, гомін, спів і т. ін.); РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯтільки 3 ос. (миттю розноситися), ЛІТА́ТИ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ[РОЗІХО́ДИТИСЯрідко], РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗДАВА́ТИСЯрідше,РОЗПОЛО́НЮВАТИСЯрідше (в різні боки); РОКОТА́ТИ[РОКОТІ́ТИрідко] (про рокітливі звуки); ПРОРІ́ЗУВАТИ, ПРОРІЗА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОТИНА́ТИ (несподівано різко лунати, порушуючи тишу); ПРОРИВА́ТИСЯ (долаючи шумовий бар’єр, ставати чутним);ПРОБІГА́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИСЯ (раптово виникаючи, поширюватися); РОЗЛУ́НЮВАТИ (поширюватися луною); ПА́ДАТИрозм. (перев. про різкі, уривчасті звуки). - Док.: пролуна́ти, поли́нути, полеті́ти, поли́тися, понести́ся, піднести́ся, потекти́, піти́, поплисти́, попливти́, уда́рити[вда́рити], розірва́тися, розітну́тися, ви́рватися, підійня́тися[підня́тися], рознести́ся, пронести́ся, розтекти́ся, розійти́ся, розлягти́ся, розстели́тися, розкоти́тися, розда́тися, розполони́тися, прорі́зати, прониза́ти, протну́ти, протя́ти, проляща́ти, прорва́тися, пробі́гти, прокоти́тися, упа́сти[впа́сти]. Пісня лунала широко і бурхливо, якмолода повінь (О. Гуреїв); Лине пісня в гаю солов’їна (В. Сосюра); Летів - розлягався той [батьків] вигук аж у край на Ланове, на Ставище (Є. Кротевич); Не хотілося їй зараз нічого, крім одного, - щоб пісня не кінчалась ніколи, щоб лилася й лилася отак, як вічна молодість, як її невгасиме перше кохання... (О. Гончар); Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу й там десь ніби губились (О. Кобилянська); За місто, за села, за труд стариків Весільний, веселий підноситься спів (П. Усенко); І пісня текла, мов дзюрчання ключа (В. Бичко); Регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Ю. Яновський); Мелодія пливла над сонними дахами, і дивно було чути її цієї темної ночі (О. Донченко); Хвильки звуків пливуть у дзвінкій тиші долини (С. Чорнобривець); Пісня розлягається. Всі люди збираються в одну купу і зазирають за кон, звідкіля плине пісня (І. Карпенко-Карий); От вдаряє акорд.., зразу стає спокійно і затишно (Ю. Смолич); За плечима у юрми билось і розривалось голосіння Маланки та плач жіночий (М. Коцюбинський); З того часу двічі на день над глибокою балкою розтинався голосний шкільний дзвоник (В. Кучер); З самого глибу душі виривається пісня і так любо ллється, так виливається поволі (Панас Мирний); І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський); Нестямний крик пронісся над пасікою і помчався у ліс (Панас Мирний); Долинами пісня літає (Ю. Яновський); А з дверей троїцької церкви.. розтікався прекрасний християнський спів (М. Стельмах); То не срібний дзвоник дзвонить, то її [Галі] голос розходиться по двору (Панас Мирний); Розлягаються тії хори по хуторі і линуть далеко-далеко, в степ розлогий, перебивають один другого, то спільно лунають (Леся Українка); Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (С. Васильченко); О шостій годині, з першими вибухами в скелях, що гучною луною розкочувались по околицях, він ішов до котлована (Г. Коцюба); Щось важке упало, стукнуло - роздалася луна навкруги... (Панас Мирний); Пісня лине від серця .. Мов весняна ріка, розполонилися голоси (К. Гордієнко); На млинах вода шумить, стогне, рокоче... (Панас Мирний); Глядів [Борис] на бистро пливучу чисту воду, що стиха рокотіла, б’ючись об каміння (І. Франко); Час од часу тишу ночі прорізував хрускіт крижин, що ламалися на залізних хребтах передмостових "сторожів" (А. Шиян); Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (С. Васильченко); Ніч протинають залпи, крики... (В. Сосюра); Чистий дівочий сопрано, мов золотою ниткою, прорізав оксамитно чорну тишу (Дніпрова Чайка); Раптом крізь шум заводу проривається зойк (І. Микитенко); Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (В. Бабляк); Наче й тихі стояли дуби та клени і ясени, а все ж над лісом прокочувався таємничий, лякаючий шепіт (А. Шиян); Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює... (С. Олійник); З туману, як з хмари, плив голос і падав між люди (М. Коцюбинський); Дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський). - Пор. доно́ситися.
ЛЯГА́ТИ (поширюватися на кого-небудь; стосуватися когось), ПА́ДАТИ. - Док.: лягти́, упа́сти. - Хай всі почесті і всі відповідальності лягають на одного чоловіка (М. Стельмах); [Старшина:] У мене коні на тій неділі покрадені, скажи, що на його пада підозреніє [підозра] (І. Карпенко-Карий).
ОПУСКА́ТИСЯ (переміщуватися нижче, донизу), ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, ЗНИЖА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ, ОСУВА́ТИСЯ, ОПАДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ХЛЯ́НУТИрозм.,ХЛЯ́ТИрозм., рідко;ПОНИКА́ТИ (перев. про голову); ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ПІРНА́ТИ (про судно, літак і т. ін., що рухається - переміщатися різко вниз); ПЛАНЕРУВА́ТИ (про планери, літаки, птахів - переміщатися вниз повільно, плавно). - Док.: опусти́тися, зни́зитися, спусти́тися, осу́нутися, опа́сти, осі́сти, упа́сти[впа́сти], припа́сти, пони́кнути, провали́тися, пірну́ти, спланерува́ти. Я бачу, як камінець опускається щораз нижче й нижче в глибінь моря (Ю. Яновський); Описавши велике коло над морем, чайка почала повільно знижуватись (Ю. Збанацький); Хмари спускались над горами все нижче та нижче (І. Нечуй-Левицький); Дем’ян осувається грудьми вниз (Ю. Смолич); Котовський заходив у море по коліна в найдужчий.. шторм - і хвилі опадали (Ю. Смолич); Ось сонце ще більше осіло (Панас Мирний); Руки падають, і він мовчить, безсилий (М. Рильський); Маковейчик припадає майже до землі (О. Гончар); А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий (Словник Б. Грінченка); Коли часом у важкій задумі моя поникне голова, легенький стук у вікно чи в двері потоки мрій перерива (І. Франко); Виринав [баркас].., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян); Літак.. круто пірнув до землі (І. Ле); Поранений [чирок] спланерував в очерет (Ю. Мушкетик).
ОПУСТИ́ТИСЯ (втратити колишню працездатність, енергію, охайність, моральні якості тощо), УПА́СТИ[ВПА́СТИ], СКОТИ́ТИСЯ, ПРОПА́СТИ, ПОХНЮПИТИСЯрозм. - Недок.: опуска́тися, па́дати, ско́чуватися, пропада́ти, хля́нути, хля́ти. Філька опускався і все частіш випивав у товаристві вигнанців з комуни (О. Кундзич); Ти вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів,.. ніж так упасти!.. (Леся Українка); - Пропав чоловік!.. Ніколи ж такого не було, а це на тобі. - Де він так набрався? (Григорій Тютюнник); Хлопи дуже похнюпились, а шляхтичі немов на дріжджах росли (І. Франко); Свідомість меркла, хляла воля, мозок терп (Ю. Смолич).
СІДА́ТИ (займати місце на якомусь сидінні, на землі тощо), САДОВИ́ТИСЯрозм., УСІДА́ТИ[ВСІДА́ТИ]діал.; ОПУСКА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯрідше (на щось низьке, на землю); УСА́ДЖУВАТИСЯ[ВСА́ДЖУВАТИСЯ], УСІДА́ТИСЯ[ВСІДА́ТИСЯ]розм. (зручно влаштовуючись); ПРИСІДА́ТИ (ненадовго); ОСІДА́ТИ (повільно, важко); ПА́ДАТИ, ПЛЮ́ХАТИСЯрозм. (швидко або незграбно); ПІДСА́ДЖУВАТИСЯ (до когось, на щось). - Док.: сі́сти, усі́сти[всі́сти], опусти́тися, спусти́тися, усадови́тися[всадови́тися], усі́стися[всі́стися], присі́сти, осі́сти, упа́сти[впа́сти], плю́хнутися, підсі́сти. - Сідайте ж! - показала вона рукою на стілець. Бичковський сів (І. Нечуй-Левицький); Заграй востаннє на сопілку І на коня скоріш сідай (В. Сосюра); [Прохор:] Милості просимо садовитися. [Сільський староста:] Можна і сісти (М. Кропивницький); Важко опускається звіровод на лаву (О. Довженко); Єнченко запалив цигарку і в задумі опустився на стілець (П. Автомонов); Балабуха.. несміливо опустився на стілець (І. Нечуй-Левицький); Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових (А. Кримський); Андрійко всаджувався на стільці,.. клав собі на коліна якусь товсту книжку (Ю. Бедзик); - Доня не зрозуміла батька.. - сказав він, усідаючись біля ложа (Д. Міщенко); Тетяна Василівна ждала, доки вони всядуться (П. Загребельний); Юрко плюхається поряд з Вітькою на призьбу (О. Сизоненко).

Словник фразеологізмів

а́кції па́дають / упа́ли чиї. Вплив, значення кого-, чого-небудь зменшується. Акції промовця швидко падають. Присутні в залі, стомившись від довгої промови, вже не так бурхливо аплодують (З газети); Леся зрозуміла — акції її упали. Павло тепер упадає за дочкою Гордієнка, а там — фірма, великі гроші і повний успіх, бо такій невродливиці, як Наталка, вийти заміж дуже важко! (З газети).

дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в) чий, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає бадьорість, віру в себе, в свої сили. Бив грім, натискала буря, валилося десь поблизу двадцять п’ять смерек відразу — і падав дух чоловіка в навалі вічностей .. і всесильностей сил (Г. Хоткевич); Його [Наполеона] дуже хвилювало останній час, що армія поволі танула, що великі втрати живою силою, занепадав дух (П. Кочура).

дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в) чий, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає бадьорість, віру в себе, в свої сили. Бив грім, натискала буря, валилося десь поблизу двадцять п’ять смерек відразу — і падав дух чоловіка в навалі вічностей .. і всесильностей сил (Г. Хоткевич); Його [Наполеона] дуже хвилювало останній час, що армія поволі танула, що великі втрати живою силою, занепадав дух (П. Кочура).

не дава́ти / не да́ти [і] пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Панч); — Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила та не виносила?.. Не дала і порошині на нього впасти! (Панас Мирний).

2. на що. Дуже оберігати, захищаючи від кого-, чого-небудь; зберігати щось. Він порошинці не дав би впасти на її біле личко (Ю. Бедзик). і кра́плі не да́ти упа́сти. — Берегтиму [листа], як ока, і краплі не дам упасти (Панас Мирний).

тро́хи не упа́сти зі (зо) смі́ху. Дуже розсміятися. — Та се,— бий тебе сила Божа! — Бородаїв син,— скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Панас Мирний).

тро́хи не упа́сти зі (зо) смі́ху. Дуже розсміятися. — Та се,— бий тебе сила Божа! — Бородаїв син,— скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Панас Мирний).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

занепада́ти (па́дати) / занепа́сти (упа́сти) ду́хом. Зневірятися в чомусь, втрачати надію. — На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Нічого, Антоне Герасимовичу, духом не падайте,— сказав Комишанець,— все ж таки за вами друге місце! (О. Гончар); Вже дехто встиг з утоми огризнутись, А інші духом занепали вкрай (Л. Костенко).

па́дати (ки́датися) / упа́сти (ки́нутися) в но́ги (під но́ги, до ніг і т. ін.) кому, кого, до кого і без додатка. 1. Усіляко принижуючись, просити пощади, помилування і т. ін., перев. стаючи на коліна. Закусив [Гервасій] нижню губу, рвонув угору арапник, але .. одразу ж опустив його на гриву коня, загигикав: — Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати, щоб найняв у економію (М. Стельмах); — А нуте, провчіть її, щоб знала — як бариню обдурю…— Панійко! голубонько! — не дала договорити Уляна і кинулась у ноги (Панас Мирний); // Звертатися до кого-небудь з уклінним проханням. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молодиці з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський).

2. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Та ти мені в ноги падай за те, що я твого вишкребка весь вік годую (Григорій Тютюнник). па́дати до ні́жок. [Служебка:] Цілую руці, пане, і падаю до ніжок, красна дяка, що пан дозволили мені, служебці підлій, витягнути пана з гнилої ями за шляхетні вушка (Леся Українка).

3. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливові і т. ін.; скорятися. Київ. Тут з особливою жорстокістю лютує ворог. Та столиця України не падає до ніг хижих завойовників (Д. Бедзик).

4. Виявляти кому-небудь велику шану. — Не чули про Роксолану? Таж вона стала турецькою султаншею! Була дружина Сулеймана Пишного. Уся Європа їй до ніг падала (П. Загребельний).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

-2-
дієслово доконаного виду
(пасти деякий час)

Словник відмінків

Інфінітив упа́сти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упаді́мо, упаді́м
2 особа упади́ упаді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упаду́ упадемо́, упаде́м
2 особа упаде́ш упадете́
3 особа упаде́ упаду́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упа́в упа́ли
жін.р. упа́ла
сер.р. упа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упа́вши

Словник синонімів

БУ́ХНУТИСЯрозм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИрозм., БА́ХНУТИСЯрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕ́ХНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИрозм., ГРЮ́КНУТИСЯрозм., ГРЯ́КНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИрозм., ГУ́ПНУТИ, ГУНУ́ТИрозм., БАБА́ХНУТИСЯпідсил., розм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИпідсил. розм.,ТАРА́ХНУТИСЯ[ТРА́ХНУТИСЯ]підсил. розм.,ТОРО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИпідсил. розм.,ХРЯ́СНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИпідсил. розм.,ШЕЛЕ́ПНУТИдіал.,ШЕЛЕ́ПНУТИСЯдіал. - Недок.: бу́хатися, ба́хатися, ге́патися, ге́пати, гу́пати, хря́пати, хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); [Іван:] Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ’яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт - Гречка не вдержав - і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. 1. упа́сти.
ДІСТАВА́ТИСЯкому (переходити в чиєсь користування, ставати чиєюсь власністю), ПОПАДА́ТИ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПОТРАПЛЯ́ТИкому, до кого, ВІДХО́ДИТИвід кого до кого, ДОСТАВА́ТИСЯрозм., ПРИХО́ДИТИрозм.; ПЕРЕХО́ДИТИкому, до кого (ставати власністю іншого); ПОЛИША́ТИСЯ (після когось); ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ (кому,на кого - на чиюсь долю, внаслідок розподілу); КА́ПАТИрозм. (про гроші - час від часу). - Док.: діста́тися, попа́сти, попа́стися, перепа́сти, потра́пити, відійти́, доста́тися, прийти́, перейти́, полиши́тися, припа́сти, упа́сти[впа́сти], прийти́ся, ка́пнути. Тяжко, ох, як тяжко діставались йому десятинки. Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші.., він понадіявся на своє здоров’я, на свої руки (М. Стельмах); Що скупому в руки попало, то все пропало (прислів’я); - Розумна голова, а дурню попалась (прислів’я); Всю громаду оплів [Іван] - зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); Вирішено було.. надати допомогу бідноті Чаплинки, Каланчака та інших сіл, стежачи за тим, щоб допомога ця потрапила кому слід (О. Гончар); Як громада ділила між братами дім старого Кайдаша, до Карпової половини одійшла груша (І. Нечуй-Левицький); Хіба не рівна частина досталася на долю братів? Усе ж пополам паювали (Панас Мирний); Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи щогли і переходячи від дідів до онуків (Ю. Яновський); Полишилася [лавка] йому в спадщині ще по дідові (О. Кобилянська); - Буде [сестра] зацікавлена в тому, щоб чимскоріш позбутися вас з хати і, очевидно, без тієї часточки, що припадає вам у спадок (Ірина Вільде); Кожному упала нарізна дорога, - Смілому багата, смирному убога (Я. Щоголів); Нетерплячі міряли поле, щоб дізнатись, скільки прийдеться на душу (М. Коцюбинський); - Перепадає було там, цідиться сяка-така копійчина за копійчиною, капає було потроху (І. Нечуй-Левицький).
ЗАПАДА́ТИ (заглиблюватися, вдаватися всередину - про очі, щоки, боки і т. ін.), ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ], ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ЗАПАДА́ТИСЯ. - Док.: запа́сти, впа́сти[упа́сти], ввали́тися[ували́тися], запа́стися. Щодень глибше западали материні очі (Ю. Мушкетик); Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як змарніла, і очі впали (Марко Вовчок); І подобрішали сиві од смутку очі старого, які за одну ніч глибоко ввалилися в очниці (М. Стельмах); Од болісті вона зовсім звелась: щоки, рот та очі її запались, а ніс, підборіддя та чоло стирчали жовті (Грицько Григоренко).
ЛУНА́ТИ (про звуки - поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИпоет.,ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́[ЙТИ́], ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ]підсил.,РОЗРИВА́ТИСЯпідсил.,РОЗТИНА́ТИСЯпідсил.,ВИРИВА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ[ПІДНІМА́ТИСЯ] (перев. зі сл. голос, гомін, спів і т. ін.); РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯтільки 3 ос. (миттю розноситися), ЛІТА́ТИ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ[РОЗІХО́ДИТИСЯрідко], РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗДАВА́ТИСЯрідше,РОЗПОЛО́НЮВАТИСЯрідше (в різні боки); РОКОТА́ТИ[РОКОТІ́ТИрідко] (про рокітливі звуки); ПРОРІ́ЗУВАТИ, ПРОРІЗА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОТИНА́ТИ (несподівано різко лунати, порушуючи тишу); ПРОРИВА́ТИСЯ (долаючи шумовий бар’єр, ставати чутним);ПРОБІГА́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИСЯ (раптово виникаючи, поширюватися); РОЗЛУ́НЮВАТИ (поширюватися луною); ПА́ДАТИрозм. (перев. про різкі, уривчасті звуки). - Док.: пролуна́ти, поли́нути, полеті́ти, поли́тися, понести́ся, піднести́ся, потекти́, піти́, поплисти́, попливти́, уда́рити[вда́рити], розірва́тися, розітну́тися, ви́рватися, підійня́тися[підня́тися], рознести́ся, пронести́ся, розтекти́ся, розійти́ся, розлягти́ся, розстели́тися, розкоти́тися, розда́тися, розполони́тися, прорі́зати, прониза́ти, протну́ти, протя́ти, проляща́ти, прорва́тися, пробі́гти, прокоти́тися, упа́сти[впа́сти]. Пісня лунала широко і бурхливо, якмолода повінь (О. Гуреїв); Лине пісня в гаю солов’їна (В. Сосюра); Летів - розлягався той [батьків] вигук аж у край на Ланове, на Ставище (Є. Кротевич); Не хотілося їй зараз нічого, крім одного, - щоб пісня не кінчалась ніколи, щоб лилася й лилася отак, як вічна молодість, як її невгасиме перше кохання... (О. Гончар); Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу й там десь ніби губились (О. Кобилянська); За місто, за села, за труд стариків Весільний, веселий підноситься спів (П. Усенко); І пісня текла, мов дзюрчання ключа (В. Бичко); Регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Ю. Яновський); Мелодія пливла над сонними дахами, і дивно було чути її цієї темної ночі (О. Донченко); Хвильки звуків пливуть у дзвінкій тиші долини (С. Чорнобривець); Пісня розлягається. Всі люди збираються в одну купу і зазирають за кон, звідкіля плине пісня (І. Карпенко-Карий); От вдаряє акорд.., зразу стає спокійно і затишно (Ю. Смолич); За плечима у юрми билось і розривалось голосіння Маланки та плач жіночий (М. Коцюбинський); З того часу двічі на день над глибокою балкою розтинався голосний шкільний дзвоник (В. Кучер); З самого глибу душі виривається пісня і так любо ллється, так виливається поволі (Панас Мирний); І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський); Нестямний крик пронісся над пасікою і помчався у ліс (Панас Мирний); Долинами пісня літає (Ю. Яновський); А з дверей троїцької церкви.. розтікався прекрасний християнський спів (М. Стельмах); То не срібний дзвоник дзвонить, то її [Галі] голос розходиться по двору (Панас Мирний); Розлягаються тії хори по хуторі і линуть далеко-далеко, в степ розлогий, перебивають один другого, то спільно лунають (Леся Українка); Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (С. Васильченко); О шостій годині, з першими вибухами в скелях, що гучною луною розкочувались по околицях, він ішов до котлована (Г. Коцюба); Щось важке упало, стукнуло - роздалася луна навкруги... (Панас Мирний); Пісня лине від серця .. Мов весняна ріка, розполонилися голоси (К. Гордієнко); На млинах вода шумить, стогне, рокоче... (Панас Мирний); Глядів [Борис] на бистро пливучу чисту воду, що стиха рокотіла, б’ючись об каміння (І. Франко); Час од часу тишу ночі прорізував хрускіт крижин, що ламалися на залізних хребтах передмостових "сторожів" (А. Шиян); Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (С. Васильченко); Ніч протинають залпи, крики... (В. Сосюра); Чистий дівочий сопрано, мов золотою ниткою, прорізав оксамитно чорну тишу (Дніпрова Чайка); Раптом крізь шум заводу проривається зойк (І. Микитенко); Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (В. Бабляк); Наче й тихі стояли дуби та клени і ясени, а все ж над лісом прокочувався таємничий, лякаючий шепіт (А. Шиян); Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює... (С. Олійник); З туману, як з хмари, плив голос і падав між люди (М. Коцюбинський); Дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський). - Пор. доно́ситися.
ЛЯГА́ТИ (поширюватися на кого-небудь; стосуватися когось), ПА́ДАТИ. - Док.: лягти́, упа́сти. - Хай всі почесті і всі відповідальності лягають на одного чоловіка (М. Стельмах); [Старшина:] У мене коні на тій неділі покрадені, скажи, що на його пада підозреніє [підозра] (І. Карпенко-Карий).
ОПУСКА́ТИСЯ (переміщуватися нижче, донизу), ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, ЗНИЖА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ, ОСУВА́ТИСЯ, ОПАДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ХЛЯ́НУТИрозм.,ХЛЯ́ТИрозм., рідко;ПОНИКА́ТИ (перев. про голову); ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ПІРНА́ТИ (про судно, літак і т. ін., що рухається - переміщатися різко вниз); ПЛАНЕРУВА́ТИ (про планери, літаки, птахів - переміщатися вниз повільно, плавно). - Док.: опусти́тися, зни́зитися, спусти́тися, осу́нутися, опа́сти, осі́сти, упа́сти[впа́сти], припа́сти, пони́кнути, провали́тися, пірну́ти, спланерува́ти. Я бачу, як камінець опускається щораз нижче й нижче в глибінь моря (Ю. Яновський); Описавши велике коло над морем, чайка почала повільно знижуватись (Ю. Збанацький); Хмари спускались над горами все нижче та нижче (І. Нечуй-Левицький); Дем’ян осувається грудьми вниз (Ю. Смолич); Котовський заходив у море по коліна в найдужчий.. шторм - і хвилі опадали (Ю. Смолич); Ось сонце ще більше осіло (Панас Мирний); Руки падають, і він мовчить, безсилий (М. Рильський); Маковейчик припадає майже до землі (О. Гончар); А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий (Словник Б. Грінченка); Коли часом у важкій задумі моя поникне голова, легенький стук у вікно чи в двері потоки мрій перерива (І. Франко); Виринав [баркас].., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян); Літак.. круто пірнув до землі (І. Ле); Поранений [чирок] спланерував в очерет (Ю. Мушкетик).
ОПУСТИ́ТИСЯ (втратити колишню працездатність, енергію, охайність, моральні якості тощо), УПА́СТИ[ВПА́СТИ], СКОТИ́ТИСЯ, ПРОПА́СТИ, ПОХНЮПИТИСЯрозм. - Недок.: опуска́тися, па́дати, ско́чуватися, пропада́ти, хля́нути, хля́ти. Філька опускався і все частіш випивав у товаристві вигнанців з комуни (О. Кундзич); Ти вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів,.. ніж так упасти!.. (Леся Українка); - Пропав чоловік!.. Ніколи ж такого не було, а це на тобі. - Де він так набрався? (Григорій Тютюнник); Хлопи дуже похнюпились, а шляхтичі немов на дріжджах росли (І. Франко); Свідомість меркла, хляла воля, мозок терп (Ю. Смолич).
СІДА́ТИ (займати місце на якомусь сидінні, на землі тощо), САДОВИ́ТИСЯрозм., УСІДА́ТИ[ВСІДА́ТИ]діал.; ОПУСКА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯрідше (на щось низьке, на землю); УСА́ДЖУВАТИСЯ[ВСА́ДЖУВАТИСЯ], УСІДА́ТИСЯ[ВСІДА́ТИСЯ]розм. (зручно влаштовуючись); ПРИСІДА́ТИ (ненадовго); ОСІДА́ТИ (повільно, важко); ПА́ДАТИ, ПЛЮ́ХАТИСЯрозм. (швидко або незграбно); ПІДСА́ДЖУВАТИСЯ (до когось, на щось). - Док.: сі́сти, усі́сти[всі́сти], опусти́тися, спусти́тися, усадови́тися[всадови́тися], усі́стися[всі́стися], присі́сти, осі́сти, упа́сти[впа́сти], плю́хнутися, підсі́сти. - Сідайте ж! - показала вона рукою на стілець. Бичковський сів (І. Нечуй-Левицький); Заграй востаннє на сопілку І на коня скоріш сідай (В. Сосюра); [Прохор:] Милості просимо садовитися. [Сільський староста:] Можна і сісти (М. Кропивницький); Важко опускається звіровод на лаву (О. Довженко); Єнченко запалив цигарку і в задумі опустився на стілець (П. Автомонов); Балабуха.. несміливо опустився на стілець (І. Нечуй-Левицький); Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових (А. Кримський); Андрійко всаджувався на стільці,.. клав собі на коліна якусь товсту книжку (Ю. Бедзик); - Доня не зрозуміла батька.. - сказав він, усідаючись біля ложа (Д. Міщенко); Тетяна Василівна ждала, доки вони всядуться (П. Загребельний); Юрко плюхається поряд з Вітькою на призьбу (О. Сизоненко).

Словник фразеологізмів

а́кції па́дають / упа́ли чиї. Вплив, значення кого-, чого-небудь зменшується. Акції промовця швидко падають. Присутні в залі, стомившись від довгої промови, вже не так бурхливо аплодують (З газети); Леся зрозуміла — акції її упали. Павло тепер упадає за дочкою Гордієнка, а там — фірма, великі гроші і повний успіх, бо такій невродливиці, як Наталка, вийти заміж дуже важко! (З газети).

дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в) чий, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає бадьорість, віру в себе, в свої сили. Бив грім, натискала буря, валилося десь поблизу двадцять п’ять смерек відразу — і падав дух чоловіка в навалі вічностей .. і всесильностей сил (Г. Хоткевич); Його [Наполеона] дуже хвилювало останній час, що армія поволі танула, що великі втрати живою силою, занепадав дух (П. Кочура).

дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в) чий, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає бадьорість, віру в себе, в свої сили. Бив грім, натискала буря, валилося десь поблизу двадцять п’ять смерек відразу — і падав дух чоловіка в навалі вічностей .. і всесильностей сил (Г. Хоткевич); Його [Наполеона] дуже хвилювало останній час, що армія поволі танула, що великі втрати живою силою, занепадав дух (П. Кочура).

не дава́ти / не да́ти [і] пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Панч); — Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила та не виносила?.. Не дала і порошині на нього впасти! (Панас Мирний).

2. на що. Дуже оберігати, захищаючи від кого-, чого-небудь; зберігати щось. Він порошинці не дав би впасти на її біле личко (Ю. Бедзик). і кра́плі не да́ти упа́сти. — Берегтиму [листа], як ока, і краплі не дам упасти (Панас Мирний).

тро́хи не упа́сти зі (зо) смі́ху. Дуже розсміятися. — Та се,— бий тебе сила Божа! — Бородаїв син,— скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Панас Мирний).

тро́хи не упа́сти зі (зо) смі́ху. Дуже розсміятися. — Та се,— бий тебе сила Божа! — Бородаїв син,— скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Панас Мирний).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

занепада́ти (па́дати) / занепа́сти (упа́сти) ду́хом. Зневірятися в чомусь, втрачати надію. — На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Нічого, Антоне Герасимовичу, духом не падайте,— сказав Комишанець,— все ж таки за вами друге місце! (О. Гончар); Вже дехто встиг з утоми огризнутись, А інші духом занепали вкрай (Л. Костенко).

па́дати (ки́датися) / упа́сти (ки́нутися) в но́ги (під но́ги, до ніг і т. ін.) кому, кого, до кого і без додатка. 1. Усіляко принижуючись, просити пощади, помилування і т. ін., перев. стаючи на коліна. Закусив [Гервасій] нижню губу, рвонув угору арапник, але .. одразу ж опустив його на гриву коня, загигикав: — Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати, щоб найняв у економію (М. Стельмах); — А нуте, провчіть її, щоб знала — як бариню обдурю…— Панійко! голубонько! — не дала договорити Уляна і кинулась у ноги (Панас Мирний); // Звертатися до кого-небудь з уклінним проханням. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молодиці з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський).

2. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Та ти мені в ноги падай за те, що я твого вишкребка весь вік годую (Григорій Тютюнник). па́дати до ні́жок. [Служебка:] Цілую руці, пане, і падаю до ніжок, красна дяка, що пан дозволили мені, служебці підлій, витягнути пана з гнилої ями за шляхетні вушка (Леся Українка).

3. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливові і т. ін.; скорятися. Київ. Тут з особливою жорстокістю лютує ворог. Та столиця України не падає до ніг хижих завойовників (Д. Бедзик).

4. Виявляти кому-небудь велику шану. — Не чули про Роксолану? Таж вона стала турецькою султаншею! Була дружина Сулеймана Пишного. Уся Європа їй до ніг падала (П. Загребельний).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

Словник відмінків

Інфінітив упа́сти, упа́сти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упасі́мо, упасі́м
2 особа упаси́ упасі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упасу́ упасемо́, упасе́м
2 особа упасе́ш упасете́
3 особа упасе́ упасу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упа́с упа́сли
жін.р. упа́сла
сер.р. упа́сло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ], ВЛИВА́ТИСЯ[УЛИВА́ТИСЯ], ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ], ВТІКА́ТИ[УТІКА́ТИ]рідше. - Док.: впа́сти[упа́сти], вли́тися[ули́тися], вплисти́[уплисти́], втекти́[утекти́]. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро (Леся Українка); Ой ти, Дніпре-брате, скажи мені правду, Ох скільки у тебе річок упало (пісня); Гординська жила над гомінливим потоком, що збігав із схилу і вливався в ріку (С. Чорнобривець); З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак, тихо журчачи по дрібних камінцях, впливало до потоку (І. Франко); - Вода поволі бурхливо котиться руслами природних водойм у море.., за якихось там пару, ну, за три тижні майже все втікає (М. Чабанівський).
I. ПА́СТИ (худобу, птицю); ПОПАСА́ТИрозм., ПОПА́СУВАТИрідше (перев. у дорозі або час від часу); НАПАСА́ТИ, УПАСА́ТИ[ВПАСА́ТИ]розм., НАПА́СУВАТИ рідше (досита); ПІДПАСА́ТИрозм. (трохи або час від часу). - Док.: попа́сти, напа́сти, упа́сти[впа́сти], підпа́сти. Ой пасла я коровиці, телята маленькі, Погубила по долині літа молоденькі (коломийка); Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи - Воли попасає (Т. Шевченко); Уночі хлопці попасують коней, розповідають історії (М. Шеремет); У неділю багацький син на конику грає, - Бурлак бідний напас вола Та вже й запрягає (дума); - Синку, чи впасеш свинку (М. Номис); Кінь голодний, я його підпасаю (А. Шиян).
СПАДА́ТИ (про воду - знижувати свій рівень, зменшуватися за обсягом), ОПАДА́ТИ, УБУВА́ТИ, ПА́ДАТИ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, ПОНИ́ЖУВАТИСЯ (про рівень води). - Док.: спа́сти, опа́сти, убу́ти, упа́сти[впа́сти], зни́зитися, пони́зитися. За Таманню по ярах шуміли, спадаючи, весняні води (Григорій Тютюнник); Вода буде - та й убуде: аби мерщій сніг з землі (Панас Мирний).
-3-
дієслово доконаного виду
(влитися; набути певного стану)

Словник відмінків

Інфінітив упа́сти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упаді́мо, упаді́м
2 особа упади́ упаді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упаду́ упадемо́, упаде́м
2 особа упаде́ш упадете́
3 особа упаде́ упаду́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упа́в упа́ли
жін.р. упа́ла
сер.р. упа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упа́вши

Словник синонімів

БУ́ХНУТИСЯрозм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИрозм., БА́ХНУТИСЯрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕ́ХНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИрозм., ГРЮ́КНУТИСЯрозм., ГРЯ́КНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИрозм., ГУ́ПНУТИ, ГУНУ́ТИрозм., БАБА́ХНУТИСЯпідсил., розм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИпідсил. розм.,ТАРА́ХНУТИСЯ[ТРА́ХНУТИСЯ]підсил. розм.,ТОРО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИпідсил. розм.,ХРЯ́СНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИпідсил. розм.,ШЕЛЕ́ПНУТИдіал.,ШЕЛЕ́ПНУТИСЯдіал. - Недок.: бу́хатися, ба́хатися, ге́патися, ге́пати, гу́пати, хря́пати, хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); [Іван:] Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ’яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт - Гречка не вдержав - і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. 1. упа́сти.
ДІСТАВА́ТИСЯкому (переходити в чиєсь користування, ставати чиєюсь власністю), ПОПАДА́ТИ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПОТРАПЛЯ́ТИкому, до кого, ВІДХО́ДИТИвід кого до кого, ДОСТАВА́ТИСЯрозм., ПРИХО́ДИТИрозм.; ПЕРЕХО́ДИТИкому, до кого (ставати власністю іншого); ПОЛИША́ТИСЯ (після когось); ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ (кому,на кого - на чиюсь долю, внаслідок розподілу); КА́ПАТИрозм. (про гроші - час від часу). - Док.: діста́тися, попа́сти, попа́стися, перепа́сти, потра́пити, відійти́, доста́тися, прийти́, перейти́, полиши́тися, припа́сти, упа́сти[впа́сти], прийти́ся, ка́пнути. Тяжко, ох, як тяжко діставались йому десятинки. Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші.., він понадіявся на своє здоров’я, на свої руки (М. Стельмах); Що скупому в руки попало, то все пропало (прислів’я); - Розумна голова, а дурню попалась (прислів’я); Всю громаду оплів [Іван] - зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); Вирішено було.. надати допомогу бідноті Чаплинки, Каланчака та інших сіл, стежачи за тим, щоб допомога ця потрапила кому слід (О. Гончар); Як громада ділила між братами дім старого Кайдаша, до Карпової половини одійшла груша (І. Нечуй-Левицький); Хіба не рівна частина досталася на долю братів? Усе ж пополам паювали (Панас Мирний); Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи щогли і переходячи від дідів до онуків (Ю. Яновський); Полишилася [лавка] йому в спадщині ще по дідові (О. Кобилянська); - Буде [сестра] зацікавлена в тому, щоб чимскоріш позбутися вас з хати і, очевидно, без тієї часточки, що припадає вам у спадок (Ірина Вільде); Кожному упала нарізна дорога, - Смілому багата, смирному убога (Я. Щоголів); Нетерплячі міряли поле, щоб дізнатись, скільки прийдеться на душу (М. Коцюбинський); - Перепадає було там, цідиться сяка-така копійчина за копійчиною, капає було потроху (І. Нечуй-Левицький).
ЗАПАДА́ТИ (заглиблюватися, вдаватися всередину - про очі, щоки, боки і т. ін.), ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ], ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ЗАПАДА́ТИСЯ. - Док.: запа́сти, впа́сти[упа́сти], ввали́тися[ували́тися], запа́стися. Щодень глибше западали материні очі (Ю. Мушкетик); Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як змарніла, і очі впали (Марко Вовчок); І подобрішали сиві од смутку очі старого, які за одну ніч глибоко ввалилися в очниці (М. Стельмах); Од болісті вона зовсім звелась: щоки, рот та очі її запались, а ніс, підборіддя та чоло стирчали жовті (Грицько Григоренко).
ЛУНА́ТИ (про звуки - поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИпоет.,ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́[ЙТИ́], ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ]підсил.,РОЗРИВА́ТИСЯпідсил.,РОЗТИНА́ТИСЯпідсил.,ВИРИВА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ[ПІДНІМА́ТИСЯ] (перев. зі сл. голос, гомін, спів і т. ін.); РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯтільки 3 ос. (миттю розноситися), ЛІТА́ТИ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ[РОЗІХО́ДИТИСЯрідко], РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗДАВА́ТИСЯрідше,РОЗПОЛО́НЮВАТИСЯрідше (в різні боки); РОКОТА́ТИ[РОКОТІ́ТИрідко] (про рокітливі звуки); ПРОРІ́ЗУВАТИ, ПРОРІЗА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОТИНА́ТИ (несподівано різко лунати, порушуючи тишу); ПРОРИВА́ТИСЯ (долаючи шумовий бар’єр, ставати чутним);ПРОБІГА́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИСЯ (раптово виникаючи, поширюватися); РОЗЛУ́НЮВАТИ (поширюватися луною); ПА́ДАТИрозм. (перев. про різкі, уривчасті звуки). - Док.: пролуна́ти, поли́нути, полеті́ти, поли́тися, понести́ся, піднести́ся, потекти́, піти́, поплисти́, попливти́, уда́рити[вда́рити], розірва́тися, розітну́тися, ви́рватися, підійня́тися[підня́тися], рознести́ся, пронести́ся, розтекти́ся, розійти́ся, розлягти́ся, розстели́тися, розкоти́тися, розда́тися, розполони́тися, прорі́зати, прониза́ти, протну́ти, протя́ти, проляща́ти, прорва́тися, пробі́гти, прокоти́тися, упа́сти[впа́сти]. Пісня лунала широко і бурхливо, якмолода повінь (О. Гуреїв); Лине пісня в гаю солов’їна (В. Сосюра); Летів - розлягався той [батьків] вигук аж у край на Ланове, на Ставище (Є. Кротевич); Не хотілося їй зараз нічого, крім одного, - щоб пісня не кінчалась ніколи, щоб лилася й лилася отак, як вічна молодість, як її невгасиме перше кохання... (О. Гончар); Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу й там десь ніби губились (О. Кобилянська); За місто, за села, за труд стариків Весільний, веселий підноситься спів (П. Усенко); І пісня текла, мов дзюрчання ключа (В. Бичко); Регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Ю. Яновський); Мелодія пливла над сонними дахами, і дивно було чути її цієї темної ночі (О. Донченко); Хвильки звуків пливуть у дзвінкій тиші долини (С. Чорнобривець); Пісня розлягається. Всі люди збираються в одну купу і зазирають за кон, звідкіля плине пісня (І. Карпенко-Карий); От вдаряє акорд.., зразу стає спокійно і затишно (Ю. Смолич); За плечима у юрми билось і розривалось голосіння Маланки та плач жіночий (М. Коцюбинський); З того часу двічі на день над глибокою балкою розтинався голосний шкільний дзвоник (В. Кучер); З самого глибу душі виривається пісня і так любо ллється, так виливається поволі (Панас Мирний); І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський); Нестямний крик пронісся над пасікою і помчався у ліс (Панас Мирний); Долинами пісня літає (Ю. Яновський); А з дверей троїцької церкви.. розтікався прекрасний християнський спів (М. Стельмах); То не срібний дзвоник дзвонить, то її [Галі] голос розходиться по двору (Панас Мирний); Розлягаються тії хори по хуторі і линуть далеко-далеко, в степ розлогий, перебивають один другого, то спільно лунають (Леся Українка); Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (С. Васильченко); О шостій годині, з першими вибухами в скелях, що гучною луною розкочувались по околицях, він ішов до котлована (Г. Коцюба); Щось важке упало, стукнуло - роздалася луна навкруги... (Панас Мирний); Пісня лине від серця .. Мов весняна ріка, розполонилися голоси (К. Гордієнко); На млинах вода шумить, стогне, рокоче... (Панас Мирний); Глядів [Борис] на бистро пливучу чисту воду, що стиха рокотіла, б’ючись об каміння (І. Франко); Час од часу тишу ночі прорізував хрускіт крижин, що ламалися на залізних хребтах передмостових "сторожів" (А. Шиян); Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (С. Васильченко); Ніч протинають залпи, крики... (В. Сосюра); Чистий дівочий сопрано, мов золотою ниткою, прорізав оксамитно чорну тишу (Дніпрова Чайка); Раптом крізь шум заводу проривається зойк (І. Микитенко); Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (В. Бабляк); Наче й тихі стояли дуби та клени і ясени, а все ж над лісом прокочувався таємничий, лякаючий шепіт (А. Шиян); Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює... (С. Олійник); З туману, як з хмари, плив голос і падав між люди (М. Коцюбинський); Дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський). - Пор. доно́ситися.
ЛЯГА́ТИ (поширюватися на кого-небудь; стосуватися когось), ПА́ДАТИ. - Док.: лягти́, упа́сти. - Хай всі почесті і всі відповідальності лягають на одного чоловіка (М. Стельмах); [Старшина:] У мене коні на тій неділі покрадені, скажи, що на його пада підозреніє [підозра] (І. Карпенко-Карий).
ОПУСКА́ТИСЯ (переміщуватися нижче, донизу), ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, ЗНИЖА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ, ОСУВА́ТИСЯ, ОПАДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ХЛЯ́НУТИрозм.,ХЛЯ́ТИрозм., рідко;ПОНИКА́ТИ (перев. про голову); ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ПІРНА́ТИ (про судно, літак і т. ін., що рухається - переміщатися різко вниз); ПЛАНЕРУВА́ТИ (про планери, літаки, птахів - переміщатися вниз повільно, плавно). - Док.: опусти́тися, зни́зитися, спусти́тися, осу́нутися, опа́сти, осі́сти, упа́сти[впа́сти], припа́сти, пони́кнути, провали́тися, пірну́ти, спланерува́ти. Я бачу, як камінець опускається щораз нижче й нижче в глибінь моря (Ю. Яновський); Описавши велике коло над морем, чайка почала повільно знижуватись (Ю. Збанацький); Хмари спускались над горами все нижче та нижче (І. Нечуй-Левицький); Дем’ян осувається грудьми вниз (Ю. Смолич); Котовський заходив у море по коліна в найдужчий.. шторм - і хвилі опадали (Ю. Смолич); Ось сонце ще більше осіло (Панас Мирний); Руки падають, і він мовчить, безсилий (М. Рильський); Маковейчик припадає майже до землі (О. Гончар); А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий (Словник Б. Грінченка); Коли часом у важкій задумі моя поникне голова, легенький стук у вікно чи в двері потоки мрій перерива (І. Франко); Виринав [баркас].., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян); Літак.. круто пірнув до землі (І. Ле); Поранений [чирок] спланерував в очерет (Ю. Мушкетик).
ОПУСТИ́ТИСЯ (втратити колишню працездатність, енергію, охайність, моральні якості тощо), УПА́СТИ[ВПА́СТИ], СКОТИ́ТИСЯ, ПРОПА́СТИ, ПОХНЮПИТИСЯрозм. - Недок.: опуска́тися, па́дати, ско́чуватися, пропада́ти, хля́нути, хля́ти. Філька опускався і все частіш випивав у товаристві вигнанців з комуни (О. Кундзич); Ти вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів,.. ніж так упасти!.. (Леся Українка); - Пропав чоловік!.. Ніколи ж такого не було, а це на тобі. - Де він так набрався? (Григорій Тютюнник); Хлопи дуже похнюпились, а шляхтичі немов на дріжджах росли (І. Франко); Свідомість меркла, хляла воля, мозок терп (Ю. Смолич).
СІДА́ТИ (займати місце на якомусь сидінні, на землі тощо), САДОВИ́ТИСЯрозм., УСІДА́ТИ[ВСІДА́ТИ]діал.; ОПУСКА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯрідше (на щось низьке, на землю); УСА́ДЖУВАТИСЯ[ВСА́ДЖУВАТИСЯ], УСІДА́ТИСЯ[ВСІДА́ТИСЯ]розм. (зручно влаштовуючись); ПРИСІДА́ТИ (ненадовго); ОСІДА́ТИ (повільно, важко); ПА́ДАТИ, ПЛЮ́ХАТИСЯрозм. (швидко або незграбно); ПІДСА́ДЖУВАТИСЯ (до когось, на щось). - Док.: сі́сти, усі́сти[всі́сти], опусти́тися, спусти́тися, усадови́тися[всадови́тися], усі́стися[всі́стися], присі́сти, осі́сти, упа́сти[впа́сти], плю́хнутися, підсі́сти. - Сідайте ж! - показала вона рукою на стілець. Бичковський сів (І. Нечуй-Левицький); Заграй востаннє на сопілку І на коня скоріш сідай (В. Сосюра); [Прохор:] Милості просимо садовитися. [Сільський староста:] Можна і сісти (М. Кропивницький); Важко опускається звіровод на лаву (О. Довженко); Єнченко запалив цигарку і в задумі опустився на стілець (П. Автомонов); Балабуха.. несміливо опустився на стілець (І. Нечуй-Левицький); Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових (А. Кримський); Андрійко всаджувався на стільці,.. клав собі на коліна якусь товсту книжку (Ю. Бедзик); - Доня не зрозуміла батька.. - сказав він, усідаючись біля ложа (Д. Міщенко); Тетяна Василівна ждала, доки вони всядуться (П. Загребельний); Юрко плюхається поряд з Вітькою на призьбу (О. Сизоненко).

Словник фразеологізмів

а́кції па́дають / упа́ли чиї. Вплив, значення кого-, чого-небудь зменшується. Акції промовця швидко падають. Присутні в залі, стомившись від довгої промови, вже не так бурхливо аплодують (З газети); Леся зрозуміла — акції її упали. Павло тепер упадає за дочкою Гордієнка, а там — фірма, великі гроші і повний успіх, бо такій невродливиці, як Наталка, вийти заміж дуже важко! (З газети).

дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в) чий, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає бадьорість, віру в себе, в свої сили. Бив грім, натискала буря, валилося десь поблизу двадцять п’ять смерек відразу — і падав дух чоловіка в навалі вічностей .. і всесильностей сил (Г. Хоткевич); Його [Наполеона] дуже хвилювало останній час, що армія поволі танула, що великі втрати живою силою, занепадав дух (П. Кочура).

дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в) чий, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає бадьорість, віру в себе, в свої сили. Бив грім, натискала буря, валилося десь поблизу двадцять п’ять смерек відразу — і падав дух чоловіка в навалі вічностей .. і всесильностей сил (Г. Хоткевич); Його [Наполеона] дуже хвилювало останній час, що армія поволі танула, що великі втрати живою силою, занепадав дух (П. Кочура).

не дава́ти / не да́ти [і] пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Панч); — Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила та не виносила?.. Не дала і порошині на нього впасти! (Панас Мирний).

2. на що. Дуже оберігати, захищаючи від кого-, чого-небудь; зберігати щось. Він порошинці не дав би впасти на її біле личко (Ю. Бедзик). і кра́плі не да́ти упа́сти. — Берегтиму [листа], як ока, і краплі не дам упасти (Панас Мирний).

тро́хи не упа́сти зі (зо) смі́ху. Дуже розсміятися. — Та се,— бий тебе сила Божа! — Бородаїв син,— скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Панас Мирний).

тро́хи не упа́сти зі (зо) смі́ху. Дуже розсміятися. — Та се,— бий тебе сила Божа! — Бородаїв син,— скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Панас Мирний).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. [Меланка:] Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник).

занепада́ти (па́дати) / занепа́сти (упа́сти) ду́хом. Зневірятися в чомусь, втрачати надію. — На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Нічого, Антоне Герасимовичу, духом не падайте,— сказав Комишанець,— все ж таки за вами друге місце! (О. Гончар); Вже дехто встиг з утоми огризнутись, А інші духом занепали вкрай (Л. Костенко).

па́дати (ки́датися) / упа́сти (ки́нутися) в но́ги (під но́ги, до ніг і т. ін.) кому, кого, до кого і без додатка. 1. Усіляко принижуючись, просити пощади, помилування і т. ін., перев. стаючи на коліна. Закусив [Гервасій] нижню губу, рвонув угору арапник, але .. одразу ж опустив його на гриву коня, загигикав: — Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати, щоб найняв у економію (М. Стельмах); — А нуте, провчіть її, щоб знала — як бариню обдурю…— Панійко! голубонько! — не дала договорити Уляна і кинулась у ноги (Панас Мирний); // Звертатися до кого-небудь з уклінним проханням. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молодиці з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський).

2. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Та ти мені в ноги падай за те, що я твого вишкребка весь вік годую (Григорій Тютюнник). па́дати до ні́жок. [Служебка:] Цілую руці, пане, і падаю до ніжок, красна дяка, що пан дозволили мені, служебці підлій, витягнути пана з гнилої ями за шляхетні вушка (Леся Українка).

3. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливові і т. ін.; скорятися. Київ. Тут з особливою жорстокістю лютує ворог. Та столиця України не падає до ніг хижих завойовників (Д. Бедзик).

4. Виявляти кому-небудь велику шану. — Не чули про Роксолану? Таж вона стала турецькою султаншею! Була дружина Сулеймана Пишного. Уся Європа їй до ніг падала (П. Загребельний).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

[як (мов, на́че і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

Словник відмінків

Інфінітив упа́сти, упа́сти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упасі́мо, упасі́м
2 особа упаси́ упасі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упасу́ упасемо́, упасе́м
2 особа упасе́ш упасете́
3 особа упасе́ упасу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упа́с упа́сли
жін.р. упа́сла
сер.р. упа́сло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ], ВЛИВА́ТИСЯ[УЛИВА́ТИСЯ], ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ], ВТІКА́ТИ[УТІКА́ТИ]рідше. - Док.: впа́сти[упа́сти], вли́тися[ули́тися], вплисти́[уплисти́], втекти́[утекти́]. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро (Леся Українка); Ой ти, Дніпре-брате, скажи мені правду, Ох скільки у тебе річок упало (пісня); Гординська жила над гомінливим потоком, що збігав із схилу і вливався в ріку (С. Чорнобривець); З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак, тихо журчачи по дрібних камінцях, впливало до потоку (І. Франко); - Вода поволі бурхливо котиться руслами природних водойм у море.., за якихось там пару, ну, за три тижні майже все втікає (М. Чабанівський).
I. ПА́СТИ (худобу, птицю); ПОПАСА́ТИрозм., ПОПА́СУВАТИрідше (перев. у дорозі або час від часу); НАПАСА́ТИ, УПАСА́ТИ[ВПАСА́ТИ]розм., НАПА́СУВАТИ рідше (досита); ПІДПАСА́ТИрозм. (трохи або час від часу). - Док.: попа́сти, напа́сти, упа́сти[впа́сти], підпа́сти. Ой пасла я коровиці, телята маленькі, Погубила по долині літа молоденькі (коломийка); Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи - Воли попасає (Т. Шевченко); Уночі хлопці попасують коней, розповідають історії (М. Шеремет); У неділю багацький син на конику грає, - Бурлак бідний напас вола Та вже й запрягає (дума); - Синку, чи впасеш свинку (М. Номис); Кінь голодний, я його підпасаю (А. Шиян).
СПАДА́ТИ (про воду - знижувати свій рівень, зменшуватися за обсягом), ОПАДА́ТИ, УБУВА́ТИ, ПА́ДАТИ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, ПОНИ́ЖУВАТИСЯ (про рівень води). - Док.: спа́сти, опа́сти, убу́ти, упа́сти[впа́сти], зни́зитися, пони́зитися. За Таманню по ярах шуміли, спадаючи, весняні води (Григорій Тютюнник); Вода буде - та й убуде: аби мерщій сніг з землі (Панас Мирний).

Словник відмінків

Інфінітив упа́сти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упаді́мо, упаді́м
2 особа упади́ упаді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упаду́ упадемо́, упаде́м
2 особа упаде́ш упадете́
3 особа упаде́ упаду́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упа́в упа́ли
жін.р. упа́ла
сер.р. упа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упа́вши