I. ДОВО́ДИТИСЯ (бути необхідним, неминучим або можливим у зв’язку з певними обставинами), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ПРИВО́ДИТИСЯчастіше док.,ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯрозм., ПРИХО́ДИТИрозм. рідше,УПАДА́ТИСЯ[ВПАДА́ТИСЯ]розм. рідше. - Док.: довести́ся, тра́питися, привести́ся, ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, прийти́, упа́стися[впа́стися]. Чого-то я не чув, чого-то я не бачив? Чого не траплялось, чого не доводилось! (Марко Вовчок); На ранок уже й не підвелася [Катря]. Отак не привелося й Юхима вийти виряджати (А. Головко); - Розлучають нас, - підійшов прощатися Микита. - Випадає нам першим пороху понюхати (Григорій Тютюнник); [Мефістофель:] Глядіть, на тих стрімчастих скелях Героям трудно припада! (переклад М. Лукаша); Їй уперше приходилося клопотатися подорожніми справами (Леся Українка); Тепер так їй було прийшло: якби можна, крізь землю й провалилась або забігла куди, щоб і не дивитись на сього боярина (Г. Квітка-Основ’яненко); - А чи упадеться нам цієї пшениці хоч покуштувати? Пан продасть усю пшеницю... (Л. Яновська).