уосібнювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уосі́бнювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уосі́бнюймо | |
| 2 особа | уосі́бнюй | уосі́бнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уосі́бнюватиму | уосі́бнюватимемо, уосі́бнюватимем |
| 2 особа | уосі́бнюватимеш | уосі́бнюватимете |
| 3 особа | уосі́бнюватиме | уосі́бнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уосі́бнюю | уосі́бнюємо, уосі́бнюєм |
| 2 особа | уосі́бнюєш | уосі́бнюєте |
| 3 особа | уосі́бнює | уосі́бнюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уосі́бнюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уосі́бнював | уосі́бнювали |
| жін. р. | уосі́бнювала | |
| сер. р. | уосі́бнювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уосі́бнюваний | ||
| Безособова форма | ||
| уосі́бнювано | ||
| Дієприслівник | ||
| уосі́бнювавши | ||