уосібнювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уосі́бнювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уосі́бнюймо
2 особа уосі́бнюй уосі́бнюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уосі́бнюватиму уосі́бнюватимемо, уосі́бнюватимем
2 особа уосі́бнюватимеш уосі́бнюватимете
3 особа уосі́бнюватиме уосі́бнюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уосі́бнюю уосі́бнюємо, уосі́бнюєм
2 особа уосі́бнюєш уосі́бнюєте
3 особа уосі́бнює уосі́бнюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уосі́бнюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уосі́бнював уосі́бнювали
жін. р. уосі́бнювала
сер. р. уосі́бнювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уосі́бнюваний
Безособова форма
уосі́бнювано
Дієприслівник
уосі́бнювавши