унікальний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уніка́льний уніка́льна уніка́льне уніка́льні
родовий уніка́льного уніка́льної уніка́льного уніка́льних
давальний уніка́льному уніка́льній уніка́льному уніка́льним
знахідний уніка́льний, уніка́льного уніка́льну уніка́льне уніка́льні, уніка́льних
орудний уніка́льним уніка́льною уніка́льним уніка́льними
місцевий на/в уніка́льному, уніка́льнім на/в уніка́льній на/в уніка́льному, уніка́льнім на/в уніка́льних

Словник синонімів

ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙрідше,УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙкнижн., ВИЇМКО́ВИЙзаст.Людину павук кусає лиш у виняткових випадках (з журналу); [Мічурін:] У мене сьогодні особливе свято (О. Довженко); Особлива ситуація. Йому [Д. І. Яворницькому] пощастило придбати різними способами.. рідкісні зразки запорозької зброї (І. Шаповал); Гостям показали справді унікальний витвір - перший глобус місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (І. Волошин); Він [лікар] почав діяти, і за годину Еріка розплющила очі. Заходи Майєра були екстраординарними, але, безперечно, дійовими (В. Собко); Понура постать стоїка-революціонера Рахметова натякає нам на щось справді оригінальне й нове, хоч, може, й нетипове, виїмкове (Леся Українка). - Пор. видатни́й, 1. незвича́йний, 3. вели́кий.