унормуватися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив унормува́тися, унормува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа унорму́ється унорму́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. унормува́вся, унормува́всь унормува́лися, унормува́лись
жін.р. унормува́лася, унормува́лась
сер.р. унормува́лося, унормува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
унормува́вшись