унормувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | унормува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | унорму́ймо | |
| 2 особа | унорму́й | унорму́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | унорму́ю | унорму́ємо, унорму́єм |
| 2 особа | унорму́єш | унорму́єте |
| 3 особа | унорму́є | унорму́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | унормува́в | унормува́ли |
| жін.р. | унормува́ла | |
| сер.р. | унормува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| унормо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| унормо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| унормува́вши | ||