унормувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив унормува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   унорму́ймо
2 особа унорму́й унорму́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа унорму́ю унорму́ємо, унорму́єм
2 особа унорму́єш унорму́єте
3 особа унорму́є унорму́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. унормува́в унормува́ли
жін.р. унормува́ла
сер.р. унормува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
унормо́ваний
Безособова форма
унормо́вано
Дієприслівник
унормува́вши