унормувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | унормува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | унорму́ймо | |
2 особа | унорму́й | унорму́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | унорму́ю | унорму́ємо, унорму́єм |
2 особа | унорму́єш | унорму́єте |
3 особа | унорму́є | унорму́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | унормува́в | унормува́ли |
жін.р. | унормува́ла | |
сер.р. | унормува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
унормо́ваний | ||
Безособова форма | ||
унормо́вано | ||
Дієприслівник | ||
унормува́вши |