-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уника́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уника́ймо |
| 2 особа | уника́й | уника́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уника́тиму | уника́тимемо, уника́тимем |
| 2 особа | уника́тимеш | уника́тимете |
| 3 особа | уника́тиме | уника́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уника́ю | уника́ємо, уника́єм |
| 2 особа | уника́єш | уника́єте |
| 3 особа | уника́є | уника́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| уника́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уника́в | уника́ли |
| жін. р. | уника́ла |
| сер. р. | уника́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| уника́вши |
Словник синонімів
ОСТЕРІГА́ТИСЯ кого, чого, рідко від кого, чого і без додатка (намагатися уникати чого-небудь неприємного, небезпечного і т. ін.), БЕРЕГТИ́СЯ кого, чого, від кого, чого, із спол. щоб і без додатка, ОБЕРІГА́ТИСЯ кого, чого, УБЕРІГАТИСЯ, СТЕРЕГТИ́СЯ також перед ким, чим, рідше, УНИКА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИСЯ розм., УВАЖА́ТИ [ВВАЖА́ТИ] із спол. щоб і без додатка, розм., ПИЛЬНУВА́ТИСЯ розм., СТОРОЖИ́ТИСЯ розм., ПАНТРУВА́ТИСЯ розм., ВИСТЕРІГА́ТИСЯ заст., ПОСТЕРІГА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., СОКОТИ́ТИСЯ діал. - Док.: остерегти́ся, поберегти́ся, оберегти́ся, уберегти́ся, уникнути, ви́стерегтися, постерегти́ся. Тепер Маруся міркувала над тим, кого їй слід остерігатися (Ф. Бурлака); - Ой, ой, Юлдаше, - хитає Меджінов головою. - Бережися байських подарунків. Вони - як гадючі зуби (О. Донченко); - Поганяй та оберігайся мін, - гукнув Іван Антонович Шовкунові (О. Гончар); [Матушка гуменя:] Життя наше трудне, далеко трудніше, ніж життя серед миру, треба себе дуже пильнувати, щоб уберегтися від гріха (Панас Мирний); Коли шукаєш ради, стережися звади (прислів’я); Аж ось сказав мені брат Митрофан, ..Щоб стерегтися перед ворогами (І. Франко); Ще й на воротях дядько Гордій застеріг: - Глядися ж, Давиде! Бо вони такі, що й нальот на хату зроблять (А. Головко); В тім місці на середині Черемошу були великі камені і вода рвуча. То ж, коли керманич їхав з дарабою, мусив добре уважати, щоби не їхати в згаданім місці (І. Нечуй-Левицький); Старий [Івоніка] ..буркнув жорстоким, зміненим голосом: - Пильнуйся, Михайле, я знов прийду! (О. Кобилянська); Хотів, щоб і не дивитись [на Марту], так я вже не сторожився, - очі мої косяться та й косяться у той бік, де вона (Марко Вовчок); Ольга зрозуміла, що тепер усе треба робити обережніше. Більше не показувала "бозі", що бере у руки. Пантрувалася (Я. Качура); За музиками, за царевою балачкою всі пили до пізньої ночі, тільки сини Ферідунові вистерігалися пити багацько (А. Кримський); А настигне ніч та негода серед голого степу, отоді постережися, покотиполе, бо нема тобі затишку (С. Васильченко); Котрий іде у старости, най ся варує (Словник Б. Грінченка); - Сокотися ти, ..сокотися мене, як вогню (Лесь Мартович).
УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ [ОМИНАТИ], ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИ розм., БОКУВА́ТИ від кого, діал. - Док.: уни́кнути, обмину́ти [оминути], обійти́, відверну́тися, мину́ти, оббі́гти. Найбільше уникала [Гафійка] батька, немов боялась його (М. Коцюбинський); Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти (І. Нечуй-Левицький); Мудрого шукай, дурного обходь (прислів’я); Люди стали собі сторонитися їх (Марко Вовчок); Олена переживала вічний страх, що родина чоловіка може відвернутися від неї (Ірина Вільде); Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (прислів’я); - Я не Горпина, що всім [людям] мовчить. І не Хведір, що їх оббігає (Панас Мирний); Усі хлопці до нас ходять, лиш милий бокує (коломийка). - Пор. 1. цура́тися, ухиля́тися.
УХИЛЯ́ТИСЯ від чого (намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь), ВІДСТОРОНЯ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ, УНИКА́ТИ чого, СТОРОНИ́ТИСЯ чого, ОГИНА́ТИСЯ без додатка. - Док.: ухили́тися, відсторони́тися, відверну́тися, уни́кнути. Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок (М. Коцюбинський); Найменша спроба ухилитись від чесної праці не минається йому без "нагінки" (О. Гончар); Відсторонятися від справи; Наше нове життя кличе тебе, а ти відвертаєшся од нього. Я ж іду з ним разом, будую, вчуся (О. Донченко); Імпровізувати Павло тоді не рискнув, через те й уникнув розмови (А. Головко); [Ольга:] Я спочатку огиналася, а потім все-таки довелося співати. Це з моїм голосом! (В. Собко). - Пор. 1. уника́ти.
ЦУРА́ТИСЯ кого, рідко ким і без додатка (поривати стосунки з кимсь), ЦУРА́ТИ заст.; СКИДА́ТИСЯ кого, діал.; САХА́ТИСЯ від кого, чого (відчуваючи страх, незручність тощо). Не ходила на грища та на вечорниці як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани, а дівчата-красуні цурались її (Л. Яновська); Не цурай мене, серце (П. Чубинський); Своєї мами не скидається... (В. Стефаник); [Мотря:] У нас така чутка йде, що ви дівчат сахаєтесь? [Роман:] Мало чого не плетуть! (М. Кропивницький). - Пор. 1. уника́ти.