унаочнювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | унао́чнювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | унао́чнюймо | |
| 2 особа | унао́чнюй | унао́чнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | унао́чнюватиму | унао́чнюватимемо, унао́чнюватимем |
| 2 особа | унао́чнюватимеш | унао́чнюватимете |
| 3 особа | унао́чнюватиме | унао́чнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | унао́чнюю | унао́чнюємо, унао́чнюєм |
| 2 особа | унао́чнюєш | унао́чнюєте |
| 3 особа | унао́чнює | унао́чнюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| унао́чнюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | унао́чнював | унао́чнювали |
| жін. р. | унао́чнювала | |
| сер. р. | унао́чнювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| унао́чнюваний | ||
| Безособова форма | ||
| унао́чнювано | ||
| Дієприслівник | ||
| унао́чнювавши | ||