унаочнений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний унао́чнений унао́чнена унао́чнене унао́чнені
родовий унао́чненого унао́чненої унао́чненого унао́чнених
давальний унао́чненому унао́чненій унао́чненому унао́чненим
знахідний унао́чнений унао́чнену унао́чнене унао́чнені
орудний унао́чненим унао́чненою унао́чненим унао́чненими
місцевий на/в унао́чненому, унао́чненім на/в унао́чненій на/в унао́чненому, унао́чненім на/в унао́чнених