-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив умудрува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   умудру́ймо
2 особа умудру́й умудру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа умудру́ю умудру́ємо, умудру́єм
2 особа умудру́єш умудру́єте
3 особа умудру́є умудру́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. умудрува́в умудрува́ли
жін.р. умудрува́ла
сер.р. умудрува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
умудрува́вши

Словник синонімів

ДОДУ́МАТИСЯдо чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИщо, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИщо, ПРИДУ́МАТИщо, ДОДУ́МАТИщо, ДІЙТИ́чого, до чого, ДОБРА́ТИ[ДІБРА́ТИ]чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯз інфін., розм., УМУДРУВА́ТИ[ВМУДРУВА́ТИ]що, розм., ДОМУДРУВА́ТИСЯрозм., ДОМИ́СЛИТИСЯрозм., ДОКУМЕ́КАТИщо, розм., ДОКУМЕ́КАТИСЯрозм., ДОМІЗКУВА́ТИСЯрозм., ДОРОЗУМІ́ТИСЯрозм., ПРИРОЗУМІ́ТИщо, з інфін., розм., УМУДРИ́ТИСЯ[ВМУДРИ́ТИСЯ]з інфін., розм., ПОКМІ́ТИТИщо, діал., ЗМУДРУВА́ТИщо, діал., ЗМИ́СЛИТИщо, діал., ДОВМИ́ТИСЯдіал., ДОГЛУ́ПАТИСЯдіал.; ЗНАЙТИ́СЯ (не розгубившись, вийти зі скрутного становища). - Недок.: доду́муватися, змірко́вуватирідшедомірко́вуватися, вимірко́вувати, приду́мувати, доду́мувати, дохо́дити, добира́ти, прихитря́тися[прихи́трюватисярідше], доми́слюватися, куме́кати, дорозуміва́тися, умудря́тися[вмудря́тися], доу́муватися, доглу́пуватися, знахо́дитисярідше.- От ти говорив, що місто погане, а село хороше, а до того й не додумався, що люди з мозолями і в місті, і в селі є (Григорій Тютюнник); Захоплені в полон гітлерівські офіцери не можуть зміркувати, яким чином Червона Армія так швидко опинилася в Відні (О. Левада); Денис Ісакович народився мисливцем і рибалкою. А ким він іще міг би бути - можна доміркуватися з того, що я оповім(М. Рильський); - Отак і ми, мовляв, як оце ви: міркували та й виміркували: немає іншого порятунку, як тільки одбиватись од козаків (А. Головко); - Гаразд, Романе. Про це пізніше разом поміркуєм. Щось, може, розумніше придумаєм (М. Стельмах); Пішов [цар] любенько погулять І одпочить. Та, спочивавши, Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Т. Шевченко); Люди не зразу дійшли до того, щоб свої слова виписувати чи вичерчувати (Панас Мирний); - Я ніяк не доберу, що з ним коїться (Є. Гуцало); Так усе добре, спасибі за ласку, добродії умудрували (Словник Б. Грінченка); Я й домудрувався, Лиш сокиру притащив, З дупла прорубався (С. Руданський); ПанасОлексійович домислився роботу м’язів перекласти на пневматику (І. Волошин); Коли зник [хлопець], аж тоді я докумекав, що треба було затримати або хоч запитати - хто він? (Є. Кравченко); Її серце відчуло біду раніше, ніж докумекався чоловік (П. Панч); [Надежда:] Якщо ви вже домізкувались до того, що грамота - розумові очі, то навчу [читати] (М. Кропивницький); Колись наші славні предки, запорожці, дорозумілися.. висловити в листі султанові свою бойову програму (І. Ле); Їх же ціле село. І не прирозуміли,що зробить, злякались купки дуків! (А. Тесленко); Мій Клим подумав - і вмудрився: Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Л. Боровиковський); Іван з властивою всім бідним догадливістю.. покмітив, чого татові хибує (І. Франко); Ти ба! Не всякий так змудрує, як сам Виргилій намалює (І. Котляревський); Важко було цим простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти (І. Волошин); Він довмився, що посіяти (Словник Б. Грінченка); Люди не могли дійти, відки воно береться те добро у Гершка, але швидко доглупались (І. Франко); Андрій не знайшовся, що сказати, хотів сказати щось уїдливе, але не знайшов потрібних слів (І. Багряний). - Пор. 1. зрозумі́ти.