ДОДУ́МАТИСЯдо чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИщо, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИщо, ПРИДУ́МАТИщо, ДОДУ́МАТИщо, ДІЙТИ́чого, до чого, ДОБРА́ТИ[ДІБРА́ТИ]чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯз інфін., розм., УМУДРУВА́ТИ[ВМУДРУВА́ТИ]що, розм., ДОМУДРУВА́ТИСЯрозм., ДОМИ́СЛИТИСЯрозм., ДОКУМЕ́КАТИщо, розм., ДОКУМЕ́КАТИСЯрозм., ДОМІЗКУВА́ТИСЯрозм., ДОРОЗУМІ́ТИСЯрозм., ПРИРОЗУМІ́ТИщо, з інфін., розм., УМУДРИ́ТИСЯ[ВМУДРИ́ТИСЯ]з інфін., розм., ПОКМІ́ТИТИщо, діал., ЗМУДРУВА́ТИщо, діал., ЗМИ́СЛИТИщо, діал., ДОВМИ́ТИСЯдіал., ДОГЛУ́ПАТИСЯдіал.; ЗНАЙТИ́СЯ (не розгубившись, вийти зі скрутного становища). - Недок.: доду́муватися, змірко́вуватирідшедомірко́вуватися, вимірко́вувати, приду́мувати, доду́мувати, дохо́дити, добира́ти, прихитря́тися[прихи́трюватисярідше], доми́слюватися, куме́кати, дорозуміва́тися, умудря́тися[вмудря́тися], доу́муватися, доглу́пуватися, знахо́дитисярідше.- От ти говорив, що місто погане, а село хороше, а до того й не додумався, що люди з мозолями і в місті, і в селі є (Григорій Тютюнник); Захоплені в полон гітлерівські офіцери не можуть зміркувати, яким чином Червона Армія так швидко опинилася в Відні (О. Левада); Денис Ісакович народився мисливцем і рибалкою. А ким він іще міг би бути - можна доміркуватися з того, що я оповім(М. Рильський); - Отак і ми, мовляв, як оце ви: міркували та й виміркували: немає іншого порятунку, як тільки одбиватись од козаків (А. Головко); - Гаразд, Романе. Про це пізніше разом поміркуєм. Щось, може, розумніше придумаєм (М. Стельмах); Пішов [цар] любенько погулять І одпочить. Та, спочивавши, Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Т. Шевченко); Люди не зразу дійшли до того, щоб свої слова виписувати чи вичерчувати (Панас Мирний); - Я ніяк не доберу, що з ним коїться (Є. Гуцало); Так усе добре, спасибі за ласку, добродії умудрували (Словник Б. Грінченка); Я й домудрувався, Лиш сокиру притащив, З дупла прорубався (С. Руданський); ПанасОлексійович домислився роботу м’язів перекласти на пневматику (І. Волошин); Коли зник [хлопець], аж тоді я докумекав, що треба було затримати або хоч запитати - хто він? (Є. Кравченко); Її серце відчуло біду раніше, ніж докумекався чоловік (П. Панч); [Надежда:] Якщо ви вже домізкувались до того, що грамота - розумові очі, то навчу [читати] (М. Кропивницький); Колись наші славні предки, запорожці, дорозумілися.. висловити в листі султанові свою бойову програму (І. Ле); Їх же ціле село. І не прирозуміли,що зробить, злякались купки дуків! (А. Тесленко); Мій Клим подумав - і вмудрився: Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Л. Боровиковський); Іван з властивою всім бідним догадливістю.. покмітив, чого татові хибує (І. Франко); Ти ба! Не всякий так змудрує, як сам Виргилій намалює (І. Котляревський); Важко було цим простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти (І. Волошин); Він довмився, що посіяти (Словник Б. Грінченка); Люди не могли дійти, відки воно береться те добро у Гершка, але швидко доглупались (І. Франко); Андрій не знайшовся, що сказати, хотів сказати щось уїдливе, але не знайшов потрібних слів (І. Багряний). - Пор. 1. зрозумі́ти.

ЗМОГТИ́ (виявитися в змозі, в силі щось зробити),ЗУМІ́ТИ, СПРОМОГТИ́СЯ, ПРИМОГТИ́діал.,ПРИМОГТИ́СЯдіал.,УДА́ТИ[ВДА́ТИ]діал.;УМУДРИ́ТИСЯ[ВМУДРИ́ТИСЯ], ПРИМУДРИ́ТИСЯ, УХИТРИ́ТИСЯ[ВХИТРИ́ТИСЯ], УХИТРУВА́ТИСЯ[ВХИТРУВА́ТИСЯ] (застосовуючи спритність, хитрощі та ін.). - Недок.: змага́тирідкоспромага́тися, умудря́тися[вмудря́тися], примудря́тися, ухитря́тися[вхитря́тися]. - Вона пішла за своїм почуттям, .. а ти? Чи змогла б? Чи вистачило б духу? (О. Гончар); Більшість садиб уже так-сяк забудовані. Хто як зумів (А. Головко); Падь була невелика. Наче якийсь велетень сокирою вирубав її в горах, але не спромігся прорубати гору наскрізь (М. Трублаїні); Вже більш мати нічого не примогла сказати (Марко Вовчок); Чи вдасть любити так пана Славка панночка молода, ..що потребує ще сама проводу й опіки, то за це не можу ручити (Лесь Мартович); На обіцянки вона не дуже надіялася і при своїх злиднях умудрилася зібрати кілька десятків яєчок і пішла на базар купити бобу та сірників (С. Чорнобривець); Поки Ян примудрився добути кисет з кишені штанів, Марія й Стахурський лежали мовчки (Ю. Смолич); - Мені не цікаво, в кого і за яку ціну ви ухитрилися придбати мій кровний виграш (І. Ле). - Пор. умі́ти.