-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив умо́щувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   умо́щуймо
2 особа умо́щуй умо́щуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа умо́щуватиму умо́щуватимемо, умо́щуватимем
2 особа умо́щуватимеш умо́щуватимете
3 особа умо́щуватиме умо́щуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа умо́щую умо́щуємо, умо́щуєм
2 особа умо́щуєш умо́щуєте
3 особа умо́щує умо́щують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
умо́щуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. умо́щував умо́щували
жін. р. умо́щувала
сер. р. умо́щувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
умо́щуваний
Безособова форма
умо́щувано
Дієприслівник
умо́щувавши

Словник синонімів

УЛАШТУВА́ТИ[ВЛАШТУВА́ТИ] (помістити когось де-небудь на якомусь місці перев. зручно, вигідно), УМОСТИ́ТИ[ВМОСТИ́ТИ]розм.,ПРИМОСТИ́ТИрозм.,ПРИМІСТИ́ТИрозм. - Недок.: улашто́вувати[влашто́вувати], умо́щувати[вмо́щувати], примо́щувати, приміща́ти[примі́щувати]. Командуючого.. влаштували так, що він міг напівсидіти, і йому було видно, що робиться навколо (Григорій Тютюнник); Дмитро умостив біля себе хлопчика і під його співуче жеботіння заснув чутким партизанським сном (М. Стельмах); - Примости мене коло озерця, аби я міг воду дістати, а сама йди, розглянь, - згоджувався Остап (М. Коцюбинський); - На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила ззаду (Лесь Мартович).