-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | умотиво́вувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | умотиво́вуймо |
| 2 особа | умотиво́вуй | умотиво́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умотиво́вуватиму | умотиво́вуватимемо, умотиво́вуватимем |
| 2 особа | умотиво́вуватимеш | умотиво́вуватимете |
| 3 особа | умотиво́вуватиме | умотиво́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умотиво́вую | умотиво́вуємо, умотиво́вуєм |
| 2 особа | умотиво́вуєш | умотиво́вуєте |
| 3 особа | умотиво́вує | умотиво́вують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| умотиво́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | умотиво́вував | умотиво́вували |
| жін. р. | умотиво́вувала |
| сер. р. | умотиво́вувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| умотиво́вувавши |
Словник синонімів
ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ [ВМОТИВО́ВУВАТИ], ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. (надавати вірогідності чомусь); ДОКУМЕНТУВА́ТИ (користуючись документами); ПОБИВА́ТИ (наводячи неспростовні докази). - Док.: довести́, доказа́ти, обґрунтува́ти, умотивува́ти [вмотивува́ти], показа́ти, аргументува́ти, присві́дчити, обста́вити, підпе́рти, документува́ти, поби́ти. - Усе життя я доводив собі та іншим, які мене, правда, не розуміли, що світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів (Ю. Андрухович); - У Власівці дощу не було! Це ти брешеш. - Як же так не було? - доказували йому. - Я сам тільки що звідти приїхав, ще й одежа не встигла висохнути (Григорій Тютюнник); Він добре обґрунтував свою пропозицію (М. Трублаїні); Критик не говорив тобі нічого більше, не мотивував свойого суду (І. Франко); Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати цей факт (А. Головко); Сьогоднішня стаття в американському журналі показала йому на ввесь обсяг небезпеку, на яку він у коханні наразився (В. Підмогильний); Треба виступати з готовим, цілком виробленим планом, аби могти відповісти на кожне питання, аби аргументувати моцно й переконуюче (Г. Хоткевич); Присвідчиш ти мені, що мене любиш, Запевне тим серцем нігди не зблудиш (пісня); Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: - Оце читав? Ні! (Д. Бедзик); Наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про "відмирання народної творчості". Та жива дійсність побиває їх (М. Рильський). - Пор. 1. перекона́ти.