-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив умости́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   умості́мо, умості́м
2 особа умости́ умості́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа умощу́ умо́стимо, умо́стим
2 особа умо́стиш умо́стите
3 особа умо́стить умо́стять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. умости́в умости́ли
жін.р. умости́ла
сер.р. умости́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
умо́щений
Безособова форма
умо́щено
Дієприслівник
умости́вши

Словник синонімів

УЛАШТУВА́ТИ[ВЛАШТУВА́ТИ] (помістити когось де-небудь на якомусь місці перев. зручно, вигідно), УМОСТИ́ТИ[ВМОСТИ́ТИ]розм.,ПРИМОСТИ́ТИрозм.,ПРИМІСТИ́ТИрозм. - Недок.: улашто́вувати[влашто́вувати], умо́щувати[вмо́щувати], примо́щувати, приміща́ти[примі́щувати]. Командуючого.. влаштували так, що він міг напівсидіти, і йому було видно, що робиться навколо (Григорій Тютюнник); Дмитро умостив біля себе хлопчика і під його співуче жеботіння заснув чутким партизанським сном (М. Стельмах); - Примости мене коло озерця, аби я міг воду дістати, а сама йди, розглянь, - згоджувався Остап (М. Коцюбинський); - На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила ззаду (Лесь Мартович).