умогоричити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив умогори́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   умогори́чмо
2 особа умогори́ч умогори́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа умогори́чу умогори́чимо, умогори́чим
2 особа умогори́чиш умогори́чите
3 особа умогори́чить умогори́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. умогори́чив умогори́чили
жін.р. умогори́чила
сер.р. умогори́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
умогори́чивши