умовчувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | умо́вчувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | умо́вчуймо | |
| 2 особа | умо́вчуй | умо́вчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | умо́вчуватиму | умо́вчуватимемо, умо́вчуватимем |
| 2 особа | умо́вчуватимеш | умо́вчуватимете |
| 3 особа | умо́вчуватиме | умо́вчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | умо́вчую | умо́вчуємо, умо́вчуєм |
| 2 особа | умо́вчуєш | умо́вчуєте |
| 3 особа | умо́вчує | умо́вчують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| умо́вчуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | умо́вчував | умо́вчували |
| жін. р. | умо́вчувала | |
| сер. р. | умо́вчувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| умо́вчувавши | ||