-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив умо́вчати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   умо́вчмо
2 особа умо́вч умо́вчте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа умо́вчу умо́вчимо, умо́вчим
2 особа умо́вчиш умо́вчите
3 особа умо́вчить умо́вчать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. умо́вчав умо́вчали
жін.р. умо́вчала
сер.р. умо́вчало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
умо́вчаний
Безособова форма
умо́вчано
Дієприслівник
умо́вчавши

Словник синонімів

ПРОМО́ВЧАТИ (не сказати, не заперечити, не відповісти на запитання; не суперечити комусь), ЗМО́ВЧАТИ, УМО́ВЧАТИ[ВМО́ВЧАТИ]розм.; ПЕРЕМО́ВЧАТИ (певний час). - Недок.: промо́вчувати, змо́вчувати, перемо́вчувати. Мати скільки раз зачинала розмову, та розмова плуталася, рвалась: то Христя промовчить на материне питання, то одкаже не те (Панас Мирний); Мусить [Андрійко] кривити душею, брехати, вдавати, промовчувати. А це для нього було страшно (Юліан Опільський); Філін.. втямив правдивість Денисових слів та й змовчав, неначебто Денисові слова неварті були вваги (І. Нечуй-Левицький); [Роман:] Наважався спершу все їй розказати, а зустрівся з батьком її, не вмовчав і виявив серце! (М. Кропивницький); - Весна на тебе діє - ось що я тобі скажу. - А на тебе не діє?Роман перемовчав, явно ухиляючись від гріховної відповіді (О. Гончар).