-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив умо́вкнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   умо́вкнімо, умо́вкнім
2 особа умо́вкни умо́вкніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа умо́вкну умо́вкнемо, умо́вкнем
2 особа умо́вкнеш умо́вкнете
3 особа умо́вкне умо́вкнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. умо́вк, умо́вкнув умо́вкли, умо́вкнули
жін.р. умо́вкла, умо́вкнула
сер.р. умо́вкло, умо́вкнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
умо́вкши, умо́вкнувши

Словник синонімів

ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ[ВМОВКА́ТИ], МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ[ВТИХА́ТИ], СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИпідсил.;СПИНЯ́ТИСЯ, ПРИПИНЯ́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ (раптово, на деякий час). - Док.: замо́вкнути, замовча́тирозм.змо́вкнути, умо́вкнути[вмо́вкнути], зати́хнути, ути́хнути[вти́хнути], сти́хнути, прити́хнути, примо́вкнути, сти́шитися, прини́шкнути, зани́шкнутирозм.зни́шкнутирозм.занімі́ти, онімі́ти, спини́тися, припини́тися, перерва́тися. Чому він замовкає, коли поряд стоїть Надія, чому очі потьмарюються задумою і тугою..? (М. Чабанівський); Капітан змовкає, поглинутий своїми думками (О. Гончар); Дервіші сходились. Кидали слово-два, тихо, пошепки, й мовкли (М. Коцюбинський); Почнеться яка бесіда, а Марина вмішається, то всі нараз затихають (Н. Кобринська); Мундзьо щось балакав до Шарлоти, вона йому відповідала, а потім утихли обоє (Лесь Мартович); - Не балакай один із другим, але роби! - гримав Петрусь, удаючи наставника. Хлопці втихали й забиралися щиро до роботи (Лесь Мартович); До Мар’яна підходять невідомі люди, вони говорять, далі кричать, потім, зриваючи шапки з голів, стихають (М. Стельмах); Соловейки притихли на хвилину, теж умовкли (Леся Українка); Аудиторія враз притихла, люди нишкли - люди хотіли почути, що далі скаже промовець (Ю. Смолич); Мати дивиться на неї, Од злості німіє (Т. Шевченко); Соломія спинилась на цих словах пісні і не мала сили співати далі (І. Нечуй-Левицький); Крізь одчинені вікна долітала музика ресторану, перериваючись і глухнучи, коли там раптом зачиняли двері (Ю. Яновський). - Пор. 1. затну́тися.