-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив умовка́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   умовка́ймо
2 особа умовка́й умовка́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа умовка́тиму умовка́тимемо, умовка́тимем
2 особа умовка́тимеш умовка́тимете
3 особа умовка́тиме умовка́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа умовка́ю умовка́ємо, умовка́єм
2 особа умовка́єш умовка́єте
3 особа умовка́є умовка́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
умовка́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. умовка́в умовка́ли
жін. р. умовка́ла
сер. р. умовка́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
умовка́вши

Словник синонімів

ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ[ВМОВКА́ТИ], МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ[ВТИХА́ТИ], СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИпідсил.;СПИНЯ́ТИСЯ, ПРИПИНЯ́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ (раптово, на деякий час). - Док.: замо́вкнути, замовча́тирозм.змо́вкнути, умо́вкнути[вмо́вкнути], зати́хнути, ути́хнути[вти́хнути], сти́хнути, прити́хнути, примо́вкнути, сти́шитися, прини́шкнути, зани́шкнутирозм.зни́шкнутирозм.занімі́ти, онімі́ти, спини́тися, припини́тися, перерва́тися. Чому він замовкає, коли поряд стоїть Надія, чому очі потьмарюються задумою і тугою..? (М. Чабанівський); Капітан змовкає, поглинутий своїми думками (О. Гончар); Дервіші сходились. Кидали слово-два, тихо, пошепки, й мовкли (М. Коцюбинський); Почнеться яка бесіда, а Марина вмішається, то всі нараз затихають (Н. Кобринська); Мундзьо щось балакав до Шарлоти, вона йому відповідала, а потім утихли обоє (Лесь Мартович); - Не балакай один із другим, але роби! - гримав Петрусь, удаючи наставника. Хлопці втихали й забиралися щиро до роботи (Лесь Мартович); До Мар’яна підходять невідомі люди, вони говорять, далі кричать, потім, зриваючи шапки з голів, стихають (М. Стельмах); Соловейки притихли на хвилину, теж умовкли (Леся Українка); Аудиторія враз притихла, люди нишкли - люди хотіли почути, що далі скаже промовець (Ю. Смолич); Мати дивиться на неї, Од злості німіє (Т. Шевченко); Соломія спинилась на цих словах пісні і не мала сили співати далі (І. Нечуй-Левицький); Крізь одчинені вікна долітала музика ресторану, перериваючись і глухнучи, коли там раптом зачиняли двері (Ю. Яновський). - Пор. 1. затну́тися.