умлівати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив умліва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   умліва́ймо
2 особа умліва́й умліва́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа умліва́тиму умліва́тимемо, умліва́тимем
2 особа умліва́тимеш умліва́тимете
3 особа умліва́тиме умліва́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа умліва́ю умліва́ємо, умліва́єм
2 особа умліва́єш умліва́єте
3 особа умліва́є умліва́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
умліва́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. умліва́в умліва́ли
жін. р. умліва́ла
сер. р. умліва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
умліва́вши

Словник синонімів

ЗАВМИРА́ТИ (про серце - під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ[ВМЛІВА́ТИ], СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИдіал. - Док.: завме́рти, заме́рти, похоло́нути, похоло́ти, захоло́нути, зайти́ся, умлі́ти[вмлі́ти], сти́снутися. Завмерли серця дівочі в німій тузі (О. Довженко); Здумаю, що, може, яка пригода йому в дорозі сталась, то й серце моє похолоне (Марко Вовчок); У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (І. Микитенко); Їй серце умлівало з жалю за тими голодними, хоч невідомими їй людьми (М. Коцюбинський); Серце мені стиснулося: он вони - рідні Карпати! (І. Муратов); Васьчине серце спинялося й терпло від сорому й образи (Ю. Смолич); Серце йому омирало... (Марко Вовчок). - Пор. 5. би́тися.
НЕПРИТО́МНІТИ (впадати в непритомність);МЛІ́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ[ВМЛІВА́ТИ], ОБІМЛІВА́ТИрозм.,ОБМИРА́ТИрозм.,ОМЛІВА́ТИрідше (знемагати, слабнути до втрати свідомості, перев. від сильного душевного потрясіння, від фізичної слабості, хвороби). - Док.: знеприто́мніти, зомлі́ти[зімлі́ти], умлі́ти[вмлі́ти], обімлі́ти, обме́рти, омлі́ти. Бахнув постріл, щось ударило по голові, і Федя знепритомнів (М. Трублаїні); Врешті він почув, що мліє. - Стій... не можу... - шепнув він, опускаючись додолу (М. Коцюбинський); Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, - бачу - зомліває (Марко Вовчок); І що тільки в церкві дяк "Іже" заспіває, Бідна баба у кутку Мало не вмліває (С. Руданський); Слідом за нею вийшли Павло з Катрею, і Оленка мало не обімліла (В. Кучер); Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він.. і плаче, і сам людей лає (Марко Вовчок).
РОЗВА́РЮВАТИСЯ (від варіння ставати розсипчастим, крихким), РОЗКИПА́ТИСЯ, РОЗКИПА́ТИ, УПРІВА́ТИ[ВПРІВА́ТИ], РОЗІМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИрозм. (під тривалою дією великого тепла). - Док.: розвари́тися, розкипі́тися, розкипі́ти, упрі́ти[впрі́ти], розімлі́ти, умлі́ти. І хоч борщ Віталиків зовсім розварився та ще й пересолений, але вони обоє присьорбують страву охоче, мати навіть підхвалює (О. Гончар); Розкипається горох (С. Руданський); - А пшінце розкипіло та й добреньке (Григорій Тютюнник); Страва давно стояла в печі: ще як у волость ішла Мотря, то засунула, щоб упрівала (Панас Мирний); Риба геть розімліла - не розбереш, де хвіст, де голова (Ю. Збанацький); В печі вже напалено і борщ умліває, обгорнутий попелом (Є. Гуцало).
ТЕ́РПНУТИ (про тіло або його частини - втрачати чутливість), НІМІ́ТИ, ЦІПЕНІ́ТИ, ДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ЗАТЕРПА́ТИ, КЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯКА́ТИ, ЗАМЛІВА́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ[ВМЛІВА́ТИ], ОБІМЛІВА́ТИрозм., УКЛЯКА́ТИ[ВКЛЯКА́ТИ], ЗАТІКА́ТИ, ПОТЕРПА́ТИрозм. - Док.: зате́рпнути, оте́рпнути[оте́рпти], занімі́ти, онімі́ти, заціпені́ти, задерев’яніти, подерев’яні́ти, закля́кнути[закля́кти], замлі́ти, зомлі́ти, умлі́ти[вмлі́ти], обімлі́ти, укля́кнути[вкля́кнути], укля́кти[вкля́кти], затекти́. Вдруге за ці короткі хвилини відчув солдат Дем’ян.., що ноги йому терпнуть, потерпає цілий і аж вгинається під ним сама земля (Ю. Смолич); Страшенно нила права нога: за цілий день і не присядеш. Лівиця німіла (І. Цюпа); Кличу батька, кажу: упала, нога заніміла (Ганна Барвінок); Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарки і ціпеніло від того все тіло (Н. Рибак); По роботі налягала втома, тіло дерев’яніло (М. Ю. Тарновський); Безповітряна, нестерпна спека душила його.. З кожним кроком провалювався в задушливу трясовину, чадіючи і затерпаючи весь (О. Гончар); Солдати нетерпляче тупцялися на місці, ноги їх клякли (З. Тулуб); Б’ється Остап і рубається, а правиця козацька зомліває (Марко Вовчок); В опівночі очі слабнуть, пальці умлівають (В. Стефаник); Ноги обімліли; Сонце стало примеркати, Став Зміяра уклякати (І. Манжура); [Петро:] Що його так стояти зв’язаним - руки затікають (В. Собко). - Пор. 1. закля́кнути.

Словник фразеологізмів

умліва́ти / умлі́ти душе́ю (се́рцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимсь; болісно переживати щось. — Сава!! — зойкнула [мати], умліваючи душею.— Сава убив його! — і упала на долівку (О. Кобилянська); Вона [матушка] довго стояла під дверима, слухала і умлівала своїм добрим серцем (П. Колесник).

умліва́ти / умлі́ти душе́ю (се́рцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимсь; болісно переживати щось. — Сава!! — зойкнула [мати], умліваючи душею.— Сава убив його! — і упала на долівку (О. Кобилянська); Вона [матушка] довго стояла під дверима, слухала і умлівала своїм добрим серцем (П. Колесник).