-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний у́мисел у́мисли
родовий у́мислу у́мислів
давальний у́мислу, у́мислові у́мислам
знахідний у́мисел у́мисли
орудний у́мислом у́мислами
місцевий на/в у́мислі на/в у́мислах
кличний у́мисле* у́мисли*

Словник синонімів

НА́МІРз інфін. і без додатка (прийняте рішення зробити що-небудь, здійснити задумане), ЗА́МІР, ДУ́МКА, ЗА́МІРИмн.,У́МИСЕЛ (перев. таємний або вартий осуду намір). Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (О. Іваненко); Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Панас Мирний); Я маю замір зараз же з самого початку приступити до реформ (О. Кобилянська); В пана була думка й справді оддати Джерю й Кавуна в москалі (І. Нечуй-Левицький); - Де ти таке бачив, щоб ватажки розповідали ворогові про свої військові заміри (З. Тулуб); [Муравйов:] Ви свій підступний умисел здійснили (С. Голованівський). - Пор. 1. за́дум.