умебльований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний умебльо́ваний умебльо́вана умебльо́ване умебльо́вані
родовий умебльо́ваного умебльо́ваної умебльо́ваного умебльо́ваних
давальний умебльо́ваному умебльо́ваній умебльо́ваному умебльо́ваним
знахідний умебльо́ваний умебльо́вану умебльо́ване умебльо́вані
орудний умебльо́ваним умебльо́ваною умебльо́ваним умебльо́ваними
місцевий на/в умебльо́ваному, умебльо́ванім на/в умебльо́ваній на/в умебльо́ваному, умебльо́ванім на/в умебльо́ваних