улізливий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний улі́зливий улі́злива улі́зливе улі́зливі
родовий улі́зливого улі́зливої улі́зливого улі́зливих
давальний улі́зливому улі́зливій улі́зливому улі́зливим
знахідний улі́зливий, улі́зливого улі́зливу улі́зливе улі́зливі, улі́зливих
орудний улі́зливим улі́зливою улі́зливим улі́зливими
місцевий на/в улі́зливому, улі́зливім на/в улі́зливій на/в улі́зливому, улі́зливім на/в улі́зливих

Словник синонімів

НАВ’Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин - який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. про комах - який не дає спокою),НАБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОЇ́ДЛИВИЙрозм.;НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, НЕВІДВ’Я́ЗНИЙ, В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ]підсил.,ПРИЧІ́ПЛИВИЙ[ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ]розм.,НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙрозм.,ВЛІ́ЗЛИВИЙ[УЛІ́ЗЛИВИЙ]розм.,ВЛА́ЗЛИВИЙ[УЛА́ЗЛИВИЙ]розм.,НАЛА́ЗЛИВИЙрозм.,НАПОСІ́ДЛИВИЙ розм.,НАПА́СЛИВИЙрозм. (звичайно про людину); НАВРА́ТЛИВИЙрозм. (який уперто, невідступно набридає, якого важко позбутися);ВНА́ДЛИВИЙ[УНА́ДЛИВИЙ]розм. (схильний часто залітати, заходити тощо куди-небудь). З різних боків на неї повели наступ нав’язливі поклонники з числа зовсім юних офіцерів (О. Гончар); Співрозмовник з нього був не набридливий (Н. Рибак); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Л. Дмитерко); Полковник.. розгніваний ходив по хаті і відмахувався від слів Марчевського, як від надокучливого рою бджіл (Ю. Бедзик); Дід-сторож весь день ганяє настирливе вороння (О. Копиленко); - Дуже настирний Томмі: голову всім морочить, чорт його побери! (М. Бажан); Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяє мух надокучних (М. Рильський); - Що нам робити з ним [хлопчиком]? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (М. Стельмах); Нічого було діяти: від уїдливого хлопця ніяким чином не можна було одв’язатися (Л. Яновська); А вид князів не зникав з Тодозиних думок, неначе навратливий причепливий чоловік (І. Нечуй-Левицький); В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса (І. Франко); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Я. Качура); Потім обліпили [люди] його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (І. Микитенко); Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний); Такі гадки шибалися по Василевій голові і жужжали, немов унадливі мухи (І. Франко). - Пор. 1. набри́дливий.
НАВ’Я́ЗЛИВИЙ (який мимоволі зберігається в свідомості, постійно приходить на пам’ять),НЕВІДСТУ́ПНИЙ, НЕВІДВ’Я́ЗНИЙ, НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАБРИ́ДЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ПРИЧІ́ПЛИВИЙ[ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ]розм.,НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.,НАПОСІ́ДЛИВИЙрозм.,ВЛІ́ЗЛИВИЙ[УЛІ́ЗЛИВИЙ]розм.,НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙрідше,ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше.Якась нав’язлива думка затьмарює княжі очі (Я. Качура); Він пішов до неї все під впливом сього ж сподівання, сього ж невідступного питання: "Що то буде?" (Г. Хоткевич); Надто тривожні і чимраз невідв’язніші сумніви обступають його (Ю. Шовкопляс); [Микита:] Скрізь гнав мене, неначе божий бич, Про батька згубу невідчепний спомин (І. Кочерга); Степан гнав од себе надокучливу думку про зумисний підпал (М. Олійник); Щоб відігнати від себе настирливі думки.., Небесник заговорив про інше (М. Томчаній); І знов стукнуло в голову те саме настирне питання..: як воно буде? (М. Коцюбинський); Людина з такою фанатичною вдачею та ще з причепливою ідеєю хоч кому завдасть клопоту (Ю. Шовкопляс); Змучений бентежними думками, тільки-но задрімає [Косінський] тривожно, як одразу схоплюється від напосідливих і страшних кошмарів (І. Ле); Йому не виходить з голови влізлива думка, що тут уже край його мріям, край його замислам (А. Крушельницький). - Пор. 1. набри́дливий.