-1-
дієслово недоконаного виду
(любити) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив улюбля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   улюбля́ймо
2 особа улюбля́й улюбля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа улюбля́тиму улюбля́тимемо, улюбля́тимем
2 особа улюбля́тимеш улюбля́тимете
3 особа улюбля́тиме улюбля́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа улюбля́ю улюбля́ємо, улюбля́єм
2 особа улюбля́єш улюбля́єте
3 особа улюбля́є улюбля́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
улюбля́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. улюбля́в улюбля́ли
жін. р. улюбля́ла
сер. р. улюбля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
улюбля́вши

Словник синонімів

КОХА́ТИкого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ[ВЛЮБЛЯ́ТИ]розм., НА́ВИДІТИдіал.; УМИРА́ТИ[ВМИРА́ТИ]за ким, розм., ПРОПАДА́ТИза ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИза ким, розм. (страждаючи). - Док.: покоха́ти, полюби́ти, улюби́ти[влюби́ти]. Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра); Пригадалася знов і така, що любила, та ніколи не казала, і знов друга, що казала багато, та не дуже влюбляла... (Марко Вовчок); Як лишився Славко у світлиці, то зважився на думку, що Кранцьовська його навидить (Лесь Мартович); Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся (Ганна Барвінок); Максимиха добре знала, як її сестра пропадала за сусідським парубком (Н. Кобринська); - Він теж за Степкою сохне. Пісню про неї склав (М. Зарудний).