-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив улюби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   улюбі́мо, улюбі́м
2 особа улюби́ улюбі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа улюблю́ улю́бимо, улю́бим
2 особа улю́биш улю́бите
3 особа улю́бить улю́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. улюби́в улюби́ли
жін.р. улюби́ла
сер.р. улюби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
улю́блений
Безособова форма
улю́блено
Дієприслівник
улюби́вши

Словник синонімів

КОХА́ТИкого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ[ВЛЮБЛЯ́ТИ]розм., НА́ВИДІТИдіал.; УМИРА́ТИ[ВМИРА́ТИ]за ким, розм., ПРОПАДА́ТИза ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИза ким, розм. (страждаючи). - Док.: покоха́ти, полюби́ти, улюби́ти[влюби́ти]. Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра); Пригадалася знов і така, що любила, та ніколи не казала, і знов друга, що казала багато, та не дуже влюбляла... (Марко Вовчок); Як лишився Славко у світлиці, то зважився на думку, що Кранцьовська його навидить (Лесь Мартович); Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся (Ганна Барвінок); Максимиха добре знала, як її сестра пропадала за сусідським парубком (Н. Кобринська); - Він теж за Степкою сохне. Пісню про неї склав (М. Зарудний).
УПОДО́БАТИ[ВПОДО́БАТИ] (віддати комусь, рідше чомусь перевагу, визнати кращим), СПОДО́БАТИ, ОБЛЮБУВА́ТИ, ЗЛЮБИ́ТИперев. з част. н е, УЛЮБИ́ТИ[ВЛЮБИ́ТИ]розм.; НАЗНА́ТИрозм. (познайомившись, уподобати). Коли бабуся була молодою, уподобав її якийсь парубок (С. Васильченко); - Забирайте рушниці, порох, і кулі, і все, що хто собі вподобав (В. Гжицький); - Сподобав ваш Гаврилко нашу дочку, нашій дочці сподобався ваш син, - вони й побралися (Л. Яновська); Зразу не злюбили мене в селі за таку переміну (Лесь Мартович); Стара пані улюбила його, що він такий тихий, увічливий красунь (С. Васильченко); Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на оглядини (Григорій Тютюнник).