-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив улупи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   улупі́мо, улупі́м
2 особа улупи́ улупі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа улуплю́ улу́пимо, улу́пим
2 особа улу́пиш улу́пите
3 особа улу́пить улу́плять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. улупи́в улупи́ли
жін.р. улупи́ла
сер.р. улупи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
улупи́вши

Словник синонімів

ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИрідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИпідсил., ПОМЧА́ТИСЯпідсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯпідсил., ПОЛЕТІ́ТИпідсил., ПОЛИ́НУТИпідсил., ПОРИ́НУТИрозм., ПОГНА́ТИрозм., ПОГНА́ТИСЯрозм., ДРЕМЕНУ́ТИрозм., ЧКУРНУ́ТИрозм., ПИ́РСНУТИрозм., ПРИ́СНУТИрозм. рідше, ДМУХНУ́ТИрозм., ДУ́НУТИрозм., ПОДУ́ТИ[ПОДУ́НУТИ]розм., ЗАЛОПОТА́ТИ[ЗАЛОПОТІ́ТИ]розм., ПОЛОПОТА́ТИ[ПОЛОПОТІ́ТИ]розм., МОТНУ́ТИСЯ[МОТОНУ́ТИСЯ]розм., ПОМЕСТИ́розм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм.,ПОЧЕСА́ТИрозм., ПОКАТА́ТИрозм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ]розм., УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ]розм., ГАЙНУ́ТИрозм., ГАСОНУ́ТИрозм., ХУ́РКНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИСЯрозм., ШАРАХОНУ́ТИрозм., ШКРЯБНУ́ТИрозм., ПРИПУСТИ́ТИрозм., ШУ́СНУТИрозм., ШМИГНУ́ТИ[ШМИГОНУ́ТИ]розм., ПОМАХА́ТИрозм., МАХНУ́ТИ[МАХОНУ́ТИ]розм., ПОШУМІ́ТИрозм., ПОЧУХРА́ТИрозм., ГАЗОНУ́ТИфам., ДРАПНУ́ТИ[ДРЯПНУ́ТИ]фам., ДРАПОНУ́ТИ[ДРЯПОНУ́ТИ]фам., УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]фам., ПІГНА́ТИдіал., ПОМКНУ́ТИдіал., ЗЛОПОТІ́ТИдіал., ПЕРХНУ́ТИдіал., ШУРНУ́ТИдіал.; ХЛИ́НУТИрозм.,ПОСИ́ПАТИСЯ розм. (масово, навально). Пан кричить: "Хутко, хутко!" Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг (Марко Вовчок); Охрім кинувсь до воріт, як опечений (Д. Мордовець); Нечутно з’явились черниці. Гиря до них: - Побіжіть котора та покличте Ларивона! .. Черниці метнулись обидві (М. Куліш); - Йосипе, поїдемо за жінкою? - і Яків, не дожидаючи одказу, хутко метнув з хати (Панас Мирний); Мигцем майнула [Єлька] через садки, заховалась у бур’янах на кладовищі (О. Гончар); - Я бігом помчав до її будинку (Ю. Яновський); Коли смерклося, вона тихо вийшла з дому і помчалась вулицею до найближчої трамвайної зупинки (Р. Іваничук); - Стій! Куди ти? - Я не можу балакати з комедіантами, - одрізав він і понісся коридором (Л. Яновська); Полетіла Катерина і не одяглася (Т. Шевченко); "Грицьку, кохання моє", - шепнула вона йому, щоб ніхто не чув, та й полинула до комори (Ганна Барвінок); Народ так і поринув до Ковбанишиної хати (П. Куліш); Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (С. Васильченко); Манька стрілою погналася в кухню. Убігла, аж ледве дихати може (Олена Пчілка); Вам на думку спадає шалене бажання самому дременуть на зелене поле, а потім повернуть на сошу й ударить сошею, не озираючись (Остап Вишня); Роман Петрович швиденько перетнув подвір’я і.., не заходячи до хати, чкурнув поза погрібником кудись у городи (В. Козаченко); Раптом звіявся вітер, а те стадо як пирсне, так і пропало (М. Коцюбинський); Кіт, зачувши звуки в коморі, приснув від дверей (І. Цюпа); Вдарила така страшна тривога, Що я, міцно заціпивши зуби, Натиснув на голові крисаню І дмухнув дорогою щодуху (І. Франко); Першою ускочила [Люба] в двір і залопотіла до нещодавно збудованої хатини (М. Стельмах); Їй же так хотілося швидше полопотіти босоніж по піщаній стежці (Ю. Збанацький); [Терень:] Ану, Прядочко, мотнись до канцелярії (І. Микитенко); Підскочила [Салимонія Пилипівна] з місця, .. мотонулася до мисника (Остап Вишня); Уджигнув з хати (Словник Б. Грінченка); Повернула [дівчина] круто наліво, почесала яриною (Панас Мирний); Ми швиденько перебігли греблю й покатали битим шляхом між двома окопами (І. Нечуй-Левицький); Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (П. Загребельний); Килина.. гайнула через підсобку надвір... (Є. Гуцало); А давай хуркнем у Сорочинці! (Словник Б. Грінченка); Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний); Бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахонув геть (А. Головко); Юра і Ваня зірвалися і припустили щодуху вздовж вулиці (Ю. Смолич); Він швиденько шуснув протоптаною стежечкою в бур’яни (С. Васильченко); Втікач шмигнув у соняшники (Григорій Тютюнник); Шахтарі, перешіптуючись поміж собою, шмигонули в комбінат (М. Колесников); - Махнемо завтра на хутори? Всі хлопці побіжать... (М. Чабанівський); Здавалося, що Андрійко ось-ось скочить з коня і пошумить лісами на північ (Юліан Опільський); Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Є. Гребінка); - Ади, твій ворог, як тілько побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свойого замку (І. Франко); Драпонув [хлопчик] поза хату, тільки закурілось (А. Свидницький); Ото дряпонув! аж потилиця лиска! (Словник Б. Грінченка); Він мене вивіз за город. Вже вечоріло, встав я.. і вдарив на ліс (збірник "Народні оповідання"); Пасу вівці на дубрівці, на долину зігнав, Нагадався за дівчину, та й додому пігнав (коломийка); - Вибігли до них татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (І. Франко); Миколай шурнув у лози, але скоро вернув, біжучи (Г. Хоткевич); Як з прорваної раптом штучної греблі хлинула враз дітвора (С. Тудор). - Пор. 1. бі́гти.
УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИрозм., БУ́ХНУТИрозм., БА́ЦНУТИрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕБЕ́ХНУТИрозм., СТУ́КНУТИрозм., СТУСНУ́ТИрозм., СТУСОНУ́ТИпідсил.розм., ДЗИ́ЗНУТИ[ДЗИ́ҐНУТИ]розм., СВИ́СНУТИрозм., ВІДВА́ЖИТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм., СУНУ́ТИрозм., ДА́ТИпо чому, в що, фам., МАЗНУ́ТИфам., ЗМА́ЗАТИфам., ПРИПЕЧА́ТАТИ фам., ГА́КНУТИрозм., ГАГА́КНУТИ розм., ЗАГИЛИ́ТИрозм., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИрозм., НАВЕРНУ́ТИрозм., ПРОЇ́ХАТИСЯрозм., ХВИ́СНУТИ розм., ХВИ́СЬНУТИ розм., ХЛИСНУ́ТИ розм., ПРИГОСТИ́ТИрозм., БРЯ́ЗНУТИрозм., ЗАЦІДИ́ТИвульг., ЗАЇ́ХАТИвульг., ЗАТОПИ́ТИвульг., З’ЇЗДИТИвульг., УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]діал., УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]діал., МОЛОСНУ́ТИдіал., ТЕЛЕ́ХНУТИдіал., ВАЛЬНУ́ТИдіал., ГРЯ́НУТИдіал., ШЕМЕНУ́ТИдіал., ФРА́СНУТИдіал., ТРА́ХНУТИрозм., УГАТИ́ТИ[ВГАТИ́ТИ]розм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ] розм., УШКВА́РИТИ[ВШКВА́РИТИ]розм., УШПА́РИТИ[ВШПА́РИТИ]розм., ШКВАРНУ́ТИ[ШКВА́РКНУТИ] розм., УШКВАРНУ́ТИ[ВШКВАРНУ́ТИ]розм., ШАРНУ́ТИрозм., УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ] розм., ОГРІ́ТИрозм., УГРІ́ТИ, УРІЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], УЧЕСА́ТИ[ВЧЕСА́ТИ]розм., УЧИ́СТИТИ[ВЧИ́СТИТИ]розм., ЧЕСОНУ́ТИрозм., ДОВБОНУ́ТИрозм., СТРУГНУ́ТИрозм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм., МОРСНУ́ТИрозм., ЛУ́СНУТИфам., ДРИ́ЗНУТИфам., ДВИГНУ́ТИ[ДВИ́НУТИ]фам., ДВИГОНУ́ТИфам., ЛИГНУ́ТИвульг. (з великою силою); ПОТЯГНУ́ТИ[ПОТЯГТИ́]розм., ВИ́ТЯГНУТИ[ВИ́ТЯГТИ]розм., ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ОПЕРЕЗА́ТИрозм.,УПЕРЕЗА́ТИ[ВПЕРЕЗА́ТИ]розм., ПОЛОСНУ́ТИрозм., ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм., ОПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм., УПЕРІ́ЩИТИ[ВПЕРІ́ЩИТИ]підсил.розм.,УРЕПІ́ЖИТИ[ВРЕПІ́ЖИТИ]підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯ́СНУТИ, ПЛЕСНУ́ТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: - Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що [чоловік] бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); - Ох! ох! ох! - стогнав голова. - Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: - Не бризкайся, бо так і дзизну! - Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); - От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, - насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); [Тарас:] Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, - було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); - Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з’їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); - Отворіт, на милість Бога, отворіт! - закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав [благочинний] з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); - Якби таким [києм] хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів [дядько] мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); - Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); - Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк - беркиць у яр... (казка); - А може, то такий прийом новий, - Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий [наймит] оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив [чоловік] другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); [Настя:] Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); - Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). - Пор. 2. би́ти, 1. штовхну́ти.

Словник фразеологізмів

уколупа́ти (улупи́ти) б свого́ се́рця. Бути готовим все віддати, нічого не пожаліти заради когось. — Ох, Боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш); — Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком (Панас Мирний).