ЗАПА́ДИНА (низьке місце, понижена місцевість порівняно з навколишнім рельєфом), ПІД, ПА́ДИНА, ПА́ДІЛ, ВПА́ДИНА[УПА́ДИНА]рідко,ПАДрідко,ПОДИ́НАдіал.,ПРИ́ПАДЬдіал.;ЗАГЛИ́БИНА, ЖО́ЛОБ (перев. між горами, скелями і т. ін.); УЛО́ГО́ВИНА[ВЛО́ГО́ВИНА] (з пологими схилами); КОТЛОВИ́НА, КОТЛОВА́Н, КІТЛИ́НАдіал.,КІТЛОВИ́НАдіал. (велика, глибока); ПАДЬ (звичайно поросла лісом). Під однією горою, коло зеленої левади в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша (І. Нечуй-Левицький); Гаряче літо спалило вже лугові трави по буграх, нечисленні коні січової варти паслися на подах (І. Ле); Здалека вже побачив жандарм, що зараз на першій такій впадині стежка залита була каламутною, спіненою водою (І. Франко); Важким тупотом проноситься мимо Фрунзе гуляй-пільська вольниця, щезає, ніби назавжди провалюється в темний таємничий пад Сиваша (О. Гончар); Пройшовши заглибину міждвома горбами, розвідники почали підійматись на одну із зрізаних пірамід (М. Трублаїні); Грузинська столиця, розташована в широкій улоговині між горами, своїм особливим характером, своєрідною і романтичною красою полонила нас з першого погляду (Т. Масенко); Внизу, в котловині світяться вогні бараків (Ю. Яновський); За півгодини вона вже мчала широкими вулицями старого містечка, розташованого в неглибокому котловані, де сходилося кілька степових балок (С. Добровольський); Ось вони минули Тептюж, .. ось бориславська кітлина (І. Франко). - Пор. ба́лка, низина́, I. яр.

I. ЯР (глибока довга западина, перев. з крутими або прямовисними схилами), ЯРУ́ГАпідсил., КРУТОЯ́Р, ЩІЛИ́НА, ДЕ́БРА[ДЕБР]зах., ЗВІР[ІЗВІ́Р]діал.; УЛО́ГО́ВИНА (з похилими схилами); БАЙРА́К (порослий лісом, чагарником); ВИ́ЯРОК (невеликий), ПЕРЕЯ́РОК, ПРИ́ЯРОК. Понад берегами [р. Сули] стриміли покручені ламані гори з глибокими крутими ярами та западинами (І. Нечуй-Левицький); В одній з таких яруг, глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами, на самому дні ворушились люди (М. Коцюбинський); Крутояром, ліском.. до самісінького жежериного обійстя вони підійшли незримі й нечутні (В. Речмедін); В щілині поміж горами летів у долину потік (М. Коцюбинський); Попри дороги простяглася глибока, стрімка вниз дебра (Лесь Мартович); У зворах вітер виє-скавулить, Смереки гнуться, як тонка лоза (Д. Павличко); Повились в туман ізвори (Г. Хоткевич); Вони брели довгою і широкою улоговиною, що сивіла під місячним сяйвом і курилася парою (Григорій Тютюнник); Розточилися ви [голоснії слова], як весняна вода по ярах, по байраках, по балках (Леся Українка); Опівночі у виярок.. сунули танки (О. Гончар). - Пор. I. ба́лка, I. запа́дина.