-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уло́влювати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | уло́влюймо |
2 особа | уло́влюй | уло́влюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | уло́влюватиму | уло́влюватимемо, уло́влюватимем |
2 особа | уло́влюватимеш | уло́влюватимете |
3 особа | уло́влюватиме | уло́влюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | уло́влюю | уло́влюємо, уло́влюєм |
2 особа | уло́влюєш | уло́влюєте |
3 особа | уло́влює | уло́влюють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
уло́влюючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | уло́влював | уло́влювали |
жін. р. | уло́влювала |
сер. р. | уло́влювало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
уло́влюваний |
Безособова форма |
уло́влювано |
Дієприслівник |
уло́влювавши |
Словник синонімів
ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ [ВБАГНУ́ТИ] розм., УТНУ́ТИ [ВТНУ́ТИ] розм., УТЯ́МИТИ [ВТЯ́МИТИ] розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ [ВТОРО́ПАТИ] розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм., РОЗЧО́ВПАТИ розм., РОЗЧУ́ХАТИ розм., РОЗШОЛО́ПАТИ [РОЗЧОЛО́ПАТИ] розм., ЗМИКИ́ТИТИ розм., ВТЕЛЕ́ПАТИ фам., УРОЗУМІ́ТИ [ВРОЗУМІ́ТИ] заст., РОЗЧУ́МАТИ діал., ЗМІРКУВА́ТИ діал., ВИ́РОЗУМІТИ рідко; УЛОВИ́ТИ [ВЛОВИ́ТИ], УХОПИ́ТИ [ВХОПИ́ТИ], СХОПИ́ТИ розм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯ у чому, РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИ розм., РОЗКУМЕ́КАТИ фам. (щось складне, неясне, заплутане). - Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати [вло́влювати], схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко. Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Роман з болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з’явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); [Старшина:] Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти [Семен], про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); - Зрозуміло, - зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ’яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). - Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.
ЛОВИ́ТИ спец. (виявляти й приймати радіосигнали, радіохвилі, магнітні хвилі, проміння тощо), УЛО́ВЛЮВАТИ [ВЛО́ВЛЮВАТИ] спец., ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ спец. - Док.: улови́ти [влови́ти], перехопи́ти. Цієї весни він сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила що йому заманеться (О. Гончар); Цей інструмент [телескоп] здатний збирати-уловлювати світла в мільйон раз більше, ніж людське око (з газети); Час від часу спрацьовує автоматична установка камери Вільсона, яка вловлює космічні промені (з журналу); Пильно поглядали з своїх постів вахтові, але все навколо було спокійно..; чутливі антени не перехоплюють жодного обривку ворожого радіошифру (М. Трублаїні).
СПРИЙМА́ТИ (розпізнавати що-небудь органами чуттів, осягати розумом), УЛО́ВЛЮВАТИ [ВЛО́ВЛЮВАТИ], ЛОВИ́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ, ВБИРА́ТИ [УБИРА́ТИ], ВСО́ТУВАТИ [УСО́ТУВАТИ], ПРИЙМА́ТИ рідше, ХАПА́ТИ рідше. - Док.: сприйня́ти, улови́ти [влови́ти], пійма́ти розм. упійма́ти [впійма́ти] розм. схопи́ти, ввібра́ти [увібра́ти], вбра́ти [убра́ти], всота́ти [усота́ти], прийня́ти, ухопи́ти [вхопи́ти]. Та й самі картини дядькові відтепер уже сприймав інакше: краще розумів їх, більше вражали і подобались (А. Головко); Тітка сприйняла мої слова всерйоз і задумалась (Є. Гуцало); Це якраз той період, коли дитина починає узагальнювати явища, починає вловлювати якісь доти їй не доступні закономірності життя (О. Гончар); Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні.. м’яко й рівно (З. Тулуб); Ми були захоплені відвагою робітників і заспівали з ними й собі, ловлячи окремі слова (П. Панч); Він дивився їй в обличчя, хотів впіймати вираз очей (Ю. Збанацький); Він вбирав у себе ліс, вбирав його пісні і плачі (Ю. Мушкетик); Я.. жадібно вбираю, всотую все, що тут грає радістю, світиться і мигоче (М. Бажан); Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); Високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський).