-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив уло́влювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уло́влюймо
2 особа уло́влюй уло́влюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уло́влюватиму уло́влюватимемо, уло́влюватимем
2 особа уло́влюватимеш уло́влюватимете
3 особа уло́влюватиме уло́влюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уло́влюю уло́влюємо, уло́влюєм
2 особа уло́влюєш уло́влюєте
3 особа уло́влює уло́влюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уло́влюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уло́влював уло́влювали
жін. р. уло́влювала
сер. р. уло́влювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уло́влюваний
Безособова форма
уло́влювано
Дієприслівник
уло́влювавши

Словник синонімів

ЗРОЗУМІ́ТИщо і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ[ВБАГНУ́ТИ]розм.,УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ]розм.,УТЯ́МИТИ[ВТЯ́МИТИ]розм.,ЗМЕТИКУВА́ТИрозм.,УТОРО́ПАТИ[ВТОРО́ПАТИ]розм.,РОЗТОРО́ПАТИрозм.,РОЗЧО́ВПАТИрозм.,РОЗЧУ́ХАТИрозм.,РОЗШОЛО́ПАТИ[РОЗЧОЛО́ПАТИ]розм.,ЗМИКИ́ТИТИрозм.,ВТЕЛЕ́ПАТИфам., УРОЗУМІ́ТИ[ВРОЗУМІ́ТИ]заст.,РОЗЧУ́МАТИдіал.,ЗМІРКУВА́ТИдіал.,ВИ́РОЗУМІТИрідко;УЛОВИ́ТИ[ВЛОВИ́ТИ], УХОПИ́ТИ[ВХОПИ́ТИ], СХОПИ́ТИрозм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯу чому,РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИрозм.,РОЗКУМЕ́КАТИфам. (щось складне, неясне, заплутане). - Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати[вло́влювати], схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко.Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Романз болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з’явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); [Старшина:] Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти [Семен], про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); - Зрозуміло, - зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ’яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). - Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.
ЛОВИ́ТИспец. (виявляти й приймати радіосигнали, радіохвилі, магнітні хвилі, проміння тощо), УЛО́ВЛЮВАТИ[ВЛО́ВЛЮВАТИ]спец., ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИспец. - Док.: улови́ти[влови́ти], перехопи́ти. Цієї весни він сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила що йому заманеться (О. Гончар); Цей інструмент [телескоп] здатний збирати-уловлювати світла в мільйон раз більше, ніж людське око (з газети); Час від часу спрацьовує автоматична установка камери Вільсона, яка вловлює космічні промені (з журналу); Пильно поглядали з своїх постів вахтові, але все навколо було спокійно..; чутливі антени не перехоплюють жодного обривку ворожого радіошифру (М. Трублаїні).
СПРИЙМА́ТИ (розпізнавати що-небудь органами чуттів, осягати розумом), УЛО́ВЛЮВАТИ[ВЛО́ВЛЮВАТИ], ЛОВИ́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ, ВБИРА́ТИ[УБИРА́ТИ], ВСО́ТУВАТИ[УСО́ТУВАТИ], ПРИЙМА́ТИрідше, ХАПА́ТИрідше. - Док.: сприйня́ти, улови́ти[влови́ти], пійма́тирозм.упійма́ти[впійма́ти]розм.схопи́ти, ввібра́ти[увібра́ти], вбра́ти[убра́ти], всота́ти[усота́ти], прийня́ти, ухопи́ти[вхопи́ти]. Та й самі картини дядькові відтепер уже сприймав інакше: краще розумів їх, більше вражали і подобались (А. Головко); Тітка сприйняла мої слова всерйоз і задумалась (Є. Гуцало); Це якраз той період, коли дитина починає узагальнювати явища, починає вловлювати якісь доти їй не доступні закономірності життя (О. Гончар); Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні.. м’яко й рівно (З. Тулуб); Ми були захоплені відвагою робітників і заспівали з ними й собі, ловлячи окремі слова (П. Панч); Він дивився їй в обличчя, хотів впіймати вираз очей (Ю. Збанацький); Він вбирав у себе ліс, вбирав його пісні і плачі (Ю. Мушкетик); Я.. жадібно вбираю, всотую все, що тут грає радістю, світиться і мигоче (М. Бажан); Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); Високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський).