ЗРОЗУМІ́ТИщо і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ[ВБАГНУ́ТИ]розм.,УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ]розм.,УТЯ́МИТИ[ВТЯ́МИТИ]розм.,ЗМЕТИКУВА́ТИрозм.,УТОРО́ПАТИ[ВТОРО́ПАТИ]розм.,РОЗТОРО́ПАТИрозм.,РОЗЧО́ВПАТИрозм.,РОЗЧУ́ХАТИрозм.,РОЗШОЛО́ПАТИ[РОЗЧОЛО́ПАТИ]розм.,ЗМИКИ́ТИТИрозм.,ВТЕЛЕ́ПАТИфам., УРОЗУМІ́ТИ[ВРОЗУМІ́ТИ]заст.,РОЗЧУ́МАТИдіал.,ЗМІРКУВА́ТИдіал.,ВИ́РОЗУМІТИрідко;УЛОВИ́ТИ[ВЛОВИ́ТИ], УХОПИ́ТИ[ВХОПИ́ТИ], СХОПИ́ТИрозм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯу чому,РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИрозм.,РОЗКУМЕ́КАТИфам. (щось складне, неясне, заплутане). - Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати[вло́влювати], схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко.Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Романз болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з’явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); [Старшина:] Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти [Семен], про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); - Зрозуміло, - зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ’яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). - Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.

ЛОВИ́ТИ (намагатися затримати того, хто тікає, віддаляється), СХО́ПЛЮВАТИ, ХАПА́ТИрозм.,ХВАТА́ТИрозм.,ЛА́ПАТИдіал. - Док.: злови́ти, схопи́ти, пійма́ти, спійма́ти, упійма́ти[впійма́ти], улови́ти[влови́ти], зла́пати, пійня́ти[пойня́ти][поня́ти]заст.- Гомін і собаки валують. - Це, мабуть, знову фабричних ловлять, - висловив догадку старий (О. Гончар); Легіні тікали. В гори, ліси, куда очі дивляться - аби не впасти в руки, аби не датися зловити (Г. Хоткевич); - Її [Олю] схопили на світанку, відстрілювалась на узліссі, - додав дід-старожил (В. Логвиненко); Янкеля Гореліка піймали двоє козаків, але йому пощастило вирватися з капкана (О. Довженко); Їх [Остапа і Соломію] могли спіймати, одіслати до пана (М. Коцюбинський); На селах часто шарили жандарми, все вивдували, все випитували та хапали комуністів (С. Чорнобривець); - Тепер закочуйте рукави та хватайте по десятку отих гультяїв та бунтарів, - крикнув Єремія (І. Нечуй-Левицький); Утік соловій мій, - бігаймо, лапаймо! (Б. Грінченко); Лев побіг по лісі; бігав, бігав: тут злапав серну, там зайчика (І. Франко); Поняв ти мені зайця (Словник Б. Грінченка).

ЛОВИ́ТИ (захоплювати рибу, птахів, звіра з певною метою); ВУ́ДИТИ (ловити рибу вудкою);ПІДСА́ЧУВАТИ (ловити рибу підсакою); ТЯГА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ (ловити рибу); НАТЯ́ГУВАТИрозм. (ловити рибу в якій-небудь кількості); НА́ДИТИ (ловити рибу, приманюючи на що-небудь), ПЕЧЕРУВА́ТИдіал. (ловити руками рибу, раків). - Док.: злови́ти, пійма́ти, спійма́ти, упійма́ти[впійма́ти], улови́ти[влови́ти], підса́чити, натяга́ти, підсі́кти. Любив я влітку, ранком, по росі, Ловити рибу в голубій Росі (І. Нехода); Хлопчики ловили ящірок, рвали розквітлі півники, збирали камінці (О. Донченко); Бігла по мосту собачка Мушка. Стала і дивиться, чи зловить Данилко рибку? (М. Коцюбинський); Не обмочившись, риби не піймати (прислів’я); Біля нас рибалка спіймав бичка (Ю. Яновський); Задумали голуба того спіймати (Я. Шпорта); Яринка.. дивувалася, якого великого окуня упіймав дядько Йона! (О. Донченко); Не забарилися невід закинути. - Ану, чи багато риби уловили? - казав Іван, підпливаючи до берега (Панас Мирний); На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (О. Копиленко); Бувало, в цей саме час, восени - які щуки тягав він "на живця"! (М. Рильський); Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня (О. Досвітній); - Нічого, хлоп’ята, ось післязавтра неділя. Виїдемо з вами в море, порибалимо. Бичків, камбали, глості натягаємо (Ю. Збанацький); Пробивши луночку між льодових полявин, На блешню надимо було ми окунів (М. Рильський); Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під камінням (І. Нечуй-Левицький).

ЛОВИ́ТИспец. (виявляти й приймати радіосигнали, радіохвилі, магнітні хвилі, проміння тощо), УЛО́ВЛЮВАТИ[ВЛО́ВЛЮВАТИ]спец., ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИспец. - Док.: улови́ти[влови́ти], перехопи́ти. Цієї весни він сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила що йому заманеться (О. Гончар); Цей інструмент [телескоп] здатний збирати-уловлювати світла в мільйон раз більше, ніж людське око (з газети); Час від часу спрацьовує автоматична установка камери Вільсона, яка вловлює космічні промені (з журналу); Пильно поглядали з своїх постів вахтові, але все навколо було спокійно..; чутливі антени не перехоплюють жодного обривку ворожого радіошифру (М. Трублаїні).

ПІЙМА́ТИ (те, що летить, кинуте, котиться і т. ін.), ЗЛОВИТИ, ВЛОВИ́ТИ[УЛОВИ́ТИ], ПІДХОПИ́ТИ, СХОПИТИ, СПІЙМА́ТИ, УПІЙМА́ТИ[ВПІЙМА́ТИ], ПРИЙНЯ́ТИ[ПРИНЯ́ТИрідко], ПРИЙМИ́ТИдіал. (щось кинуте). - Недок.: лови́ти, підхо́плювати, схоплювати, прийма́ти. Вітер війнув. У найближчі берези ударивши шумом, листя поніс золоте.. Кузь перед себе листочок піймав (П. Тичина); Він з усмішечкою витягнув з кишені перев’язану мотузочком пачку грошей, підкинув її вгору, зловив і на мигах показав: бери, мовляв (М. Стельмах); Листя ж ми руками ловим - та куди там уловить! (П. Тичина); Він підкинув того каменя вгору та й підхопив (казка); Дитині хотілось би побавитися з котом, що.. так гарно простягає лапку до клубочка з ниткою, хоче його спіймати (М. Коцюбинський); Кирило вхопив Дениса на руки, підкинув угору і знову упіймав (О. Копиленко).

СПРИЙМА́ТИ (розпізнавати що-небудь органами чуттів, осягати розумом), УЛО́ВЛЮВАТИ[ВЛО́ВЛЮВАТИ], ЛОВИ́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ, ВБИРА́ТИ[УБИРА́ТИ], ВСО́ТУВАТИ[УСО́ТУВАТИ], ПРИЙМА́ТИрідше, ХАПА́ТИрідше. - Док.: сприйня́ти, улови́ти[влови́ти], пійма́тирозм.упійма́ти[впійма́ти]розм.схопи́ти, ввібра́ти[увібра́ти], вбра́ти[убра́ти], всота́ти[усота́ти], прийня́ти, ухопи́ти[вхопи́ти]. Та й самі картини дядькові відтепер уже сприймав інакше: краще розумів їх, більше вражали і подобались (А. Головко); Тітка сприйняла мої слова всерйоз і задумалась (Є. Гуцало); Це якраз той період, коли дитина починає узагальнювати явища, починає вловлювати якісь доти їй не доступні закономірності життя (О. Гончар); Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні.. м’яко й рівно (З. Тулуб); Ми були захоплені відвагою робітників і заспівали з ними й собі, ловлячи окремі слова (П. Панч); Він дивився їй в обличчя, хотів впіймати вираз очей (Ю. Збанацький); Він вбирав у себе ліс, вбирав його пісні і плачі (Ю. Мушкетик); Я.. жадібно вбираю, всотую все, що тут грає радістю, світиться і мигоче (М. Бажан); Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); Високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський).