-1-
іменник чоловічого роду
(вулик) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний у́лик у́лики
родовий у́лику у́ликів
давальний у́лику, у́ликові у́ликам
знахідний у́лик у́лики
орудний у́ликом у́ликами
місцевий на/в у́лику на/в у́ликах
кличний у́лику* у́лики*

Словник синонімів

ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИКрозм.,ВУ́ЛІЙ[У́ЛІЙ]діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬдіал. (таке житло, видовбане з колоди). На хатки в мініатюрі були схожі ці рамкові вулики, в кожному з яких жила бджолина сім’я (О. Гончар); На самій прогалині.. стояло з десяток уликів (Б. Грінченко); Маруся буде соромитись і сховається у траві або за вулій - бо Маруся маленька (Марко Вовчок); Рідко в кого є дуплянки, так і то в лісі, залишки старого бортництва (В. Земляк); На теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце,.. вилізе тобі таке кволеньке з колоди, обігріється на сонці й літає, літає (Ю. Яновський); Є коло чого мати клопіт. Стодоли, повні збіжжя, пасіка на сто пнів (Н. Рибак).