-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уле́щувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уле́щуймо
2 особа уле́щуй уле́щуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уле́щуватиму уле́щуватимемо, уле́щуватимем
2 особа уле́щуватимеш уле́щуватимете
3 особа уле́щуватиме уле́щуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уле́щую уле́щуємо, уле́щуєм
2 особа уле́щуєш уле́щуєте
3 особа уле́щує уле́щують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уле́щуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уле́щував уле́щували
жін. р. уле́щувала
сер. р. уле́щувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уле́щувавши

Словник синонімів

ЛЕСТИ́ТИкому й без додатка (нещиро вихваляти кого-, що-небудь), ОБЛЕ́ЩУВАТИперех.,УЛЕ́ЩУВАТИ[ВЛЕ́ЩУВАТИ]перех.,УЛЕЩА́ТИ[ВЛЕЩА́ТИ]перех.,ПІДЛЕ́ЩУВАТИперех.,ПІДЛЕЩА́ТИперех.,ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ до кого і без додатка,ЗАСКА́КУВАТИколо (біля) кого, діал. - Док.: полести́ти, улести́ти[влести́ти], підлести́ти, підлести́тися, заско́чити. - Одначе цінує [панич Гаркушу], тримає на виду... - Б-бо ти в нас г-голова, - заїкаючись, лестить Гаркуші Гнат Рябий (О. Гончар); Повернувшись до школи, я почав улещувати Федора Даниловича. - Кажуть, у вас голос хороший, Федоре Даниловичу (Ю. Збанацький); Язиком його влещає, в серці іншу думку має (Словник Б. Грінченка); - Не сумніваюся, що знайдуться такі, що в очі мені підлещуються, а позаочі будуть кидати на мене болотом (І. Франко); Господар і господиня заскакували коло нього, даючи йому до пізнання, що властиво на його приїзд ждали всі (І. Франко).
ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯдо кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИперед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї,ЛАБУ́ЗНИТИСЯрозм.,ПІДБИВА́ТИСЯрозм.,ПІДЛИПА́ТИрозм.,ПІДСУВА́ТИСЯ[ПІДСО́ВУВАТИСЯ]розм.,ЗАВИ́ЛЮВАТИперед ким, розм.,РОЗПРОСТИРА́ТИСЯперед ким, підсил. розм., СТЕЛИ́ТИСЯперед ким, підсил. розм.,РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯперед ким, підсил. розм.,РОЗПЛА́СТУВАТИСЯперед ким, підсил. розм.,ПЛАЗУВА́ТИперед ким, підсил. розм.,ОГИНА́ТИСЯперед ким, розм. рідше, ПІДЛА́ЗИТИдо (під) кого, фам.,ПІДЛІЗА́ТИдо (під) кого, фам.,ПІД’ЇЖДЖА́ТИ[ПІД’ЇЗДИ́ТИ]фам.,ПІДКО́ЧУВАТИСЯфам.,ЛАТА́ТИСЯфам.,МА́ЗАТИСЯфам.,ПІДСИПА́ТИСЯфам.,ПІДМО́ЩУВАТИСЯдо (під) кого, фам.,ЛАКЕ́ЙСТВУВАТИперед ким, зневажл.,НИЗЬКОПОКЛО́ННИЧАТИперед ким, зневажл.,ПІДЛИ́ЗУВАТИСЯзневажл.,ЛИЗА́ТИСЯзневажл.,ЛИЗОБЛЮ́ДНИЧАТИбез додатка, зневажл.;ПІДДО́БРЮВАТИ[ПІДДОБРЯ́ТИрідше]кого,ПІДДО́БРЮВАТИСЯ[ПІДДОБРЯ́ТИСЯ]розм.,ПРИДО́БРЮВАТИСЯ[ПРИДОБРЯ́ТИСЯ]такожкому, розм.,ПРИМИ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИМИЛЯ́ТИСЯ]розм.,ПРИМА́ЗУВАТИСЯрозм.,ПІДМА́ЗУВАТИСЯрозм.,МАСТИ́ТИкого, розм.,ПІДМА́ЩУВАТИкого, розм.,ДОБРИ́ТИСЯдіал., ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ[ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ]кому, діал. (подарунками, послугами); ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ, ЛЕСТИ́ТИСЯ, ПІДЛЕ́ЩУВАТИ[ПІДЛЕЩА́ТИ]кого,ОБЛЕ́ЩУВАТИкого,УЛЕЩА́ТИ[ВЛЕЩА́ТИ]кого,УЛЕ́ЩУВАТИ[ВЛЕ́ЩУВАТИ]кого,ПРИЛЕ́ЩУВАТИСЯ[ПРИЛЕЩА́ТИСЯ]розм.,ЛА́ЩИТИСЯрозм.,ПІДЛА́ЩУВАТИСЯрозм.,ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ[ПРИЛАЩА́ТИСЯ]розм.,ЛА́СТИТИСЯрозм.,РОЗСИПА́ТИСЯперед ким і без додатка, розм. (лестощами, вихвалянням). - Док.: підлабу́знитися, запобі́гти, підби́тися, підли́пнути, підсу́нутися, розпросте́ртися, розстели́тися, розпласта́тися, підлі́зти, під’ї́хати, підкоти́тися, підлата́тися, підси́патися, підмости́тися, підлиза́тися, піддобри́ти, піддобри́тися, придобри́тися, примилитися, прима́затися, підма́затися, підмасти́ти, приподо́битися, підлести́тися, підлести́ти, облести́ти, улести́ти[влести́ти], прилести́тися, підла́щитися, підла́ститися, прила́щитися, розси́патися. - Щось ти вже надто його вихваляєш, аж незручно за тебе. Якщо так і на людях, то ще скажуть, що підлабузнюєшся... (С. Добровольський); "Хіба ж не в них, нев оцих руках, - думає вона, - вся сила й багатство трудової людини, яка добуває ними не тільки свій хліб, а ще й можливість ні перед ким не запобігати" (О. Гончар); - Нічого, Галю, по чужих людях тинятися та їх ласки запобігати (Панас Мирний); [Хведоска:] Мамочко, чи ви тепер добренькі?.. [Хотина:] Та чого це ти так лабузнишся? (М. Кропивницький); - Підіб’юсь під нового [сотника] та й буду над ним орудувати (Г. Квітка-Основ’яненко); [Старшина:] Чутка йде, що на панів ніби пошесть яка напала, що все до мужиків підсовуються (М. Кропивницький); Весь час вертиться [економ] і завилює тут перед пані (С. Васильченко); [Нечай:] В Парижі інтелігенція привітала російського царя, розпростерлась перед ним (Л. Смілянський); Вернеться [Санька] із грамотою, з почестями. Всі тоді будуть стелитися перед нею, ніхто не посміє перечити, духу її будуть боятися (К. Гордієнко); Він начальство, мов жердину Чорна гусінь, обвива. Розпластається, розтане, Треба - стане дубала, В душу влізе, і пристане, І прилипне,як смола (С. Воскрекасенко); Всі його тут поважали, всі плазували перед ним (О. Донченко); Я вже бачив, що і він, і вчитель огиналися перед шляхтою, яка, може, і не варта їх (П. Панч); Отут вороги його і підлізли під справничого письмоводителя (Г. Квітка-Основ’яненко); Захар умів.. під’їхати, коли йому було треба, й він хвалився дома жінці.., що ніхто проти нього не встоїть (Грицько Григоренко); - А ти підкотися де просьбою, та й могорича не шкодуй (М. Стельмах); - Годі до мене лататися, - задихаючись, сказав він (В. Собко); - Кульгавий до тебе не мажеться? Яків? - Так. Заглядає в душу (Ю. Яновський); - А хто тебе обирав?.. Підсипався до начальства, отож тебе й "рекомендували"... (І. Муратов); Побачив [Охрім], що Еней гнівиться, До його зараз підмостивсь (І. Котляревський); Не тільки Катков, а й усі, кого Толстой облагодіяв.. за те, що вони лакействували перед ним, теж не відповідали навіть на його візити (В. Канівець); - Підлізли такі-сякі до старого, .. підлизалися до його, що він їм так сказав городу узять (А. Тесленко); Не такий Василь Порох, щоб лизався... (Панас Мирний); - Знає [Палажка], якпіддобрити отого чорта. З такою не пропадеш... (С. Журахович); - Воно так добре ближче жити, частіше до батька ходить, піддобрюваться, підлещуваться, - говорила Степанида Сидорівна (І. Нечуй-Левицький); - Хотілося цементиком до вас піддобритися (В. Дрозд); - Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер. - Не придобряйся, знаю, - буркнув Матвій (І. Цюпа); [Бавмерт (трохи зляканий, примилюється):] Ну дивись, я ж тобі півничка приніс (переклад Лесі Українки); - Вони говорять, що Едіт Гартман примазується до росіян і зрадила Німеччину (В. Собко); Він тепер бачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Панас Мирний); У батьків нашого поштаря не було чим підмастити попа, і він дав ім’я немовляті - Венедикт (О. Донченко); Стали мужики-лизуни добритися до панів (Словник Б. Грінченка); [Галіма:] Я знаю, що в тебе незалежний маєток і тобі нема потреби приподоблюватися, щоб зробити кар’єру (В. Самійленко); [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, ми, зуби зціпивши, їм догоджали, щоб приподобитись йому хоч тим (Леся Українка); - Яка з вас хазяєчка, паніматко! Яка з вас господиня! - лестивсь до неї становий (І. Нечуй-Левицький); Привселюдно від імені всієї трупи висловив [Садовський] йому подяку. Це підлестило молодого багача (Ф. Бурлака); Щодня їх водили на допит, вимагали якихось нових зізнань, нових свідчень, улещали, залякували (М. Олійник); Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась (І. Франко); Ти змалку так любив мене, як пугу пес; Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); Гнат підлащувався до Явдохи, бо вона була матір’ю його Насті (М. Коцюбинський); Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого (Л. Глібов); Всім попівським серцем і глибокою попівською кишенею щиро горнувся, ластився і липнув [до пана] далекоглядний отець Варлам (О. Ільченко). - Пор. 1. годи́ти.
УМОВЛЯ́ТИ[ВМОВЛЯ́ТИ] (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИдо чого, на що, з інфін. і без додатка,СХИЛЯ́ТИдо чого,УГОВО́РЮВАТИ[ВГОВО́РЮВАТИ]розм.,УГОВОРЯ́ТИ[ВГОВОРЯ́ТИ]розм. рідше,АГІТУВА́ТИрозм.,ОБРОБЛЯ́ТИрозм.,ЄДНА́ТИзаст.;УСОВІЩА́ТИ[ВСОВІЩА́ТИ], УГО́ВКУВАТИ[ВГО́ВКУВАТИ]розм.,УГО́ВТУВАТИ[ВГО́ВТУВАТИ], УРЕЗО́НЮВАТИрозм.,УЛА́МУВАТИрозм.,ОБЛА́МУВАТИрідше,УГРУЩА́ТИ[ВГРУЩА́ТИ]діал. (з докорами, пересилюючи опір); УЛЕ́ЩУВАТИ[ВЛЕ́ЩУВАТИ], УЛЕЩА́ТИ[ВЛЕЩА́ТИ], ЗМА́НЮВАТИ (з лестощами, обіцянками). - Док.: умо́вити[вмовити], перекона́ти, намо́вити, схили́ти, уговори́ти[вговори́ти], загітува́ти, оброби́ти, уго́вкати[вговкати], уго́втати[вго́втати], урезо́нити, улама́ти, облама́ти, улести́ти[влестити], змани́ти. Старости робили своє діло; вони умовляли, уговорювали.. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); - Під школу нам згодиться палац, - завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук (М. Стельмах); - Намовляйте до повстання старого й малого (І. Нечуй-Левицький); Як стара не вговоряла Катрю, не послухала дівчина (Марко Вовчок); - Та як він скаже, коли не знає? - уговкували Анну жінки (І. Франко); - Вона кого хочеш уговтає, - засміялася Христя (В. Кучер); Навіть коли батько або мати урезонюють її, вона здатна таке бовкнути, від чого немов кістка стає тобі поперек горла (Ю. Шовкопляс); Уламати старого Зубківського було нелегко (П. Панч); Отож як перед Спасом я був у вас і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво (Ганна Барвінок). - Пор. блага́ти.