ВСЕЛЯ́ТИСЯ[УСЕЛЯ́ТИСЯ] (займати квартиру - приміщення, будинок), ВЛАШТО́ВУВАТИСЯ[УЛАШТО́ВУВАТИСЯ], ЗУПИНЯ́ТИСЯ (на деякий час). - Док.: всели́тися[усели́тися], влаштува́тися[улаштува́тися], зупини́тися. В кінці твору - всі одужують, одружуються, вселяються в нові квартири (Ю. Мушкетик); - Ну, збирайся. Підемо влаштовуватись в гуртожиток (Григорій Тютюнник); Все рідше почали траплятись "етапи" - будівлі, де партія засуджених зупинялась на ночівлю (О. Донченко).

РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про одну особу, декількох або багатьох людей - зайняти приміщення для проживання або яке-небудь місце, сідаючи, укладаючись тощо), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, УЛАШТУВА́ТИСЯ[ВЛАШТУВА́ТИСЯ], УМОСТИ́ТИСЯ[ВМОСТИ́ТИСЯ], УПОРЯДИ́ТИСЯ[ВПОРЯДИ́ТИСЯ], УПОРЯДКУВА́ТИСЯ[ВПОРЯДКУВА́ТИСЯ], ОСІ́СТИСЯ, ПРИМІСТИ́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯрозм., ОТАШУВА́ТИСЯрідше; ПРИМОСТИ́ТИСЯрозм., ПРИТУЛИ́ТИСЯрозм., ПРИЛІПИ́ТИСЯрозм., ПРИТКНУ́ТИСЯрозм., ПРИХИЛИ́ТИСЯрозм., ПРИХИСТИ́ТИСЯрозм. (перев. не дуже зручно, на невеликому, тісному просторі). - Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися[розміща́тися], улашто́вуватися[влашто́вуватися], умо́щуватися[вмо́щуватися], приміща́тися, примі́щуватися, пристро́юватися, примо́щуватися, мости́тися, приту́люватися, притуля́тися, ліпи́тися, прилі́плюватися, притика́тися. Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок (Григір Тютюнник); Не встигли розміститись у вагоні, як рушив поїзд (Л. Смілянський); З великим гамором дітвора розміщувалася навколо рядна (О. Донченко); Тарас Григорович влаштовувався у густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Морозицький знову вмостився у кріслі (О. Лупій); Через вулицю під парканом тісною лавою збились чоловіки, парубки, дівчата.. Над ними другим ярусом впорядились на паркані і поміж темним гіллям дерева діти (С. Васильченко); Молодь почала танцювати при грамофоні, а картярі примістилися при двох столиках (О. Маковей); Я.. сідав у човен і, оташувавшись у вершині, ловив рибу (П. Саксаганський); Зінька.. примостилася на камені, котрий лежав біля самісінького порога (І. Нечуй-Левицький); Голосно каркнула.. ворона. Вона приліпилася на вершечку липи (Ю. Збанацький); В Харкові, в спеку, в театрі "Муссурі" Десь я приткнувся в останнім ряду (Л. Первомайський); Набігається [Цимбалюк] з саженем по полю, прихилиться де-небудь та й поснідає (О. Гончар); Він прихистивсь тоді серед лантухів, вузлів.., серед густої маси спітнілих людей у шинелях, сіряках, лахах (В. Підмогильний).

УЛАШТУВА́ТИСЯ[ВЛАШТУВА́ТИСЯ] (поміщатися, сідати, лягати, перев. зручно, вигідно, в якому-небудь місці), УМОСТИ́ТИСЯ[ВМОСТИ́ТИСЯ], ПРИМОСТИ́ТИСЯ, ПРИМІСТИ́ТИСЯ, УГНІЗДИ́ТИСЯ[ВГНІЗДИ́ТИСЯ], ПІДМОСТИ́ТИСЯрозм. - Недок.: улашто́вуватися[влашто́вуватися], умо́щуватися[вмо́щуватися], примо́щуватися, приміща́тися[примі́щуватися], угні́жджуватися[вгні́жджуватися], підмо́щуватися. Охрім з Каюмовим влаштувалися всередині карети (В. Кучер); Подруги тісно посідали на дивані, умостилися на нього з ногами (О. Донченко); Мармура сідає на лавку і дивиться у вікно наперед паровоза, а Іван примощується біля нього (С. Чорнобривець); Молодь почала танцювати при грамофоні, а картярі примістилися при двох столиках (О. Маковей); Старші вгніздились в кріслах та на м’якій канапі і балакали стиха (І. Нечуй-Левицький); Побачив [Охрім], що Еней гнівився, До його зараз підмостився, За білу рученьку і взяв (І. Котляревський).