улаштований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний улашто́ваний улашто́вана улашто́ване улашто́вані
родовий улашто́ваного улашто́ваної улашто́ваного улашто́ваних
давальний улашто́ваному улашто́ваній улашто́ваному улашто́ваним
знахідний улашто́ваний, улашто́ваного улашто́вану улашто́ване улашто́вані, улашто́ваних
орудний улашто́ваним улашто́ваною улашто́ваним улашто́ваними
місцевий на/в улашто́ваному, улашто́ванім на/в улашто́ваній на/в улашто́ваному, улашто́ванім на/в улашто́ваних