ОСКО́ЛОК[ОСКІ́ЛОКрідше] (дрібна частина бомби, снаряда, міни, що розірвалася), СКА́ЛКА, УЛА́МОК, ВІДЛА́МОК. Осколком йому знесло із голови смушеву шапку (Григорій Тютюнник); Його поранено скалками в ліву ногу (В. Сосюра); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані рани (О. Гончар); Між рядами і коло будованих барикад крутилися цілі рої вуличників,.. збираючи відламки гранат (І. Франко). - Пор. 1. ска́лка.

УЛА́МОК (відбитий, відламаний шматок чого-небудь), ВІДЛА́МОК, ОБЛА́МОК, ОБЛО́МОК, ОСКО́ЛОК, СКА́ЛКА, О́ПРИСКдіал. (перев. скла, каменю тощо - невеликий). З величезної купи уламків і брухту пробивалося жовте полум’я (О. Донченко); На дорозі лежав відламок скали (Г. Хоткевич); Віталій.. чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (О. Гончар); Чавунна куля.. вдарилася в гранітну брилу біля брами й розскочилася разом з осколками граніту (І. Ле); Дядько Кузьма розбив одного [горіха], загнав скалку і покинув (Є. Кравченко); Весь робочий люд, з.. оприсками каміння на одежі, руках і лицях, почав збиратися (І. Франко).