-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уладна́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уладна́ймо
2 особа уладна́й уладна́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уладна́ю уладна́ємо, уладна́єм
2 особа уладна́єш уладна́єте
3 особа уладна́є уладна́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уладна́в уладна́ли
жін.р. уладна́ла
сер.р. уладна́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ула́днаний
Безособова форма
ула́днано
Дієприслівник
уладна́вши

Словник синонімів

УЛА́ГОДИТИ[ВЛА́ГОДИТИ] (довести до бажаного успішного результату), ЗАЛА́ГОДИТИ, НАЛА́ГОДИТИ (стосунки), ПОЛА́ГОДИТИ, УЛАДНА́ТИ[ВЛАДНА́ТИ], ПОЛАДНА́ТИ, ПОПРА́ВИТИ, УТРЯСТИ́[ВТРЯСТИ́], ЗЛА́ГОДИТИдіал. - Недок.: ула́годжувати[вла́годжувати], зала́годжувати, нала́годжувати, ула́днувати[вла́днувати], пола́днувати, поправля́ти, утряса́ти[втряса́ти], зла́годжувати. Він вірив, що якісь добрі духи візьмуть на себе обов’язок улагодити його внутрішні почування, його родинне життя (Г. Хоткевич); Гаркуша, ковтаючи дівочі смішки, обіцяв усе влагодити, усе зробити (О. Гончар); Олексій сповіщав, що сам прибуде... От тоді можна буде все й уладнати з незговірливим головою (В. Логвиненко); Ольга буде зо мною - вона так поладнала свої справи, щоб могти виїхати зо мною на довший час (Леся Українка). - Пор. пола́годжувати.