СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С[ВКІС], СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Трідше,ПОКА́Т[ПОКІ́Т]рідше, ЗБІЧдіал.,ЗБІ́ЧЧЯдіал.,СПО́ХІВдіал.;УЗГІ́Р’Я[ВЗГІ́Р’Я], ВІ́ДКИДдіал. (схил гори, височина); ПІДГІ́Р’Я, ПІДГІ́РОК (нижній схил гори). Праворуч на схилі гори стояв віковий ліс (І. Муратов); Це вже не було міжгір’я, а неглибока долина з положистими схилами (З. Тулуб); Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами і картечами укосах легко здирались нагору (М. Старицький); Дах робиться з двох ухилів (з підручника); Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи (І. Нечуй-Левицький); На горі стоять будівлі, ..А до них поміж дубами В’ються збочами стежки (І. Вирган); Він пильнував Ділу, .. того великого лісу, що криє північні спохови Карпат (І. Франко); До Дніпра узгір’ями крутими йде три дівчини (Л. Дмитерко).