-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив укі́нчи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   укі́нчмо, укінчі́мо
2 особа укі́нч, укінчи́ укі́нчте, укінчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа укі́нчу́ укі́нчимо́, укі́нчи́м
2 особа укі́нчи́ш укі́нчите́
3 особа укі́нчи́ть укі́нча́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. укі́нчи́в укі́нчи́ли
жін.р. укі́нчи́ла
сер.р. укі́нчи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
укі́нчи́вши

Словник синонімів

ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм.,УКІНЧИ́ТИдіал.;ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). - Недок.: закі́нчувати, кінча́ти, скінча́ти, докі́нчувати, заве́ршувати, дове́ршувати, виве́ршувати, викі́нчувати. Він саме закінчив свої астрономічні спостереження, коли знов знявся свіжий вітер (З. Тулуб); Сими днями кінчаю друге оповідання (М. Коцюбинський); Я власне сими днями скінчила одну свою повість (Леся Українка); Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку (Г. Квітка-Основ’яненко); На ранок Хмельницький докінчив розгром. Рештки шляхти відкотилися до Львова (Я. Качура); "Яструбок" [літак] мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Ю. Яновський); Щорс, незважаючи на стомленість дивізії, зразу ж рушив на Київ, щоб не дати грабіжникам довершити свою ганебну справу (О. Довженко); "Двадцятирічка" [колгосп].. вирішила вивершити хлібопоставки в серпні (Остап Вишня); - Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Т. Шевченко); Цієї зими пізно порішили з молотьбою (Л. Смілянський).