укінчений 1 значення

-1-
дієприкметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний укі́нчений укі́нчена укі́нчене укі́нчені
родовий укі́нченого укі́нченої укі́нченого укі́нчених
давальний укі́нченому укі́нченій укі́нченому укі́нченим
знахідний укі́нчений укі́нчену укі́нчене укі́нчені
орудний укі́нченим укі́нченою укі́нченим укі́нченими
місцевий на/в укі́нченому, укі́нченім на/в укі́нченій на/в укі́нченому, укі́нченім на/в укі́нчених